Жити, щоб вмерти…

Роздуми над Словом Божим на суботу ХV звичайного тижня, рік ІІ

Одна частина моєї душі шукає, як погубити Ісуса, все, що пов’язане з Ним: сумління, любов до ближнього, любов до себе.  «А фарисеї вийшли і вчинили проти Нього змову — як Його погубити».  А інша частка шукає Ісуса, щоб Він зцілив: «За Ним пішло багато людей, і Він оздоровив їх усіх». Зцілив моє тіло, душу, допоміг прийняти себе, оточуючих.

Що робити? Як бути, коли розриває на частини?

Сьогодні прагну жити, радію життю… день інший, і знову смерть, ненависть, гріх…

Життя і смерть! Дві речі, через які проходить кожна людина. І цього неможливо уникнути. Дві речі, які від нас не залежать. А що залежить від нас?

Це те, як ми проживемо це життя, життя дане Богом, і чи гідно приймемо смерть.

Вмерти, однак, доведеться. Але чи хочемо жалкувати про те життя, яке ми маємо?

Як я живу сьогодні? Чи я пишаюся своїми вчинками, оточенням, набутими навичками, роботою, сім’єю?.. Якщо ні — чому залишаю все як є, не прагну змін? Нещаслива людина завжди буде заздрити, жити в постійних інтригах, плітках, з одного гріха переходити до іншого. Чим, власне, і займалися фарисеї — будували інтриги навколо Ісуса. У Псалмі 10,2 написано про таких людей: «Ось грішники натягнули тятиву лука, приготовили в сагайдаку стріли, щоб у темряві перестріляти довірливих серцем». Так діють підступні наміри мого серця. Вони — темрява, вони вбивають довіру.

Достойно прожити життя, щоби  з достоїнством померти. Хто про таке колись думав? Не бути жалюгідним, помираючи, заслужити на смерть. Заслужити на Царство Небесне! Або жити, щоб переслідувати? Жити з намірами погубити Ісуса, знищувати зсередини?

Що робити? Йти до Бога, щоби Він урятував, дав Життя? Чи йти до Бога, щоб переслідувати Його, вбити? В таких намірах ти не зустрінеш Його. Він, знаючи наші лихі наміри, просто йде: «Ісус же, довідавшись про це, пішов звідти».