У християнстві поняття дару — це щось більше, ніж просто принагідний подарунок. Це вираження любові, яке глибоко заторкує не тільки обдарованого, але й дарителя.
Жити в усвідомленні дару — це насолоджуватися серцевиною милосердя. Видима форма то лиш символ, привід для жертвування себе іншій людині. У це чисте поняття намагається увійти сатана. Він отруює нас страхом, шокує сумнівами і насичує недовірою один до одного. Ми боїмося давати, а ще більше боїмося брати. Одне і друге — велике мистецтво. Перше вчить щедрості, друге — смирення. Добро міститься в природі людини, однак із чиненням його маємо проблеми. Існують три етапи дозрівання до милосердя.
Будь даром для себе
Це перша внутрішня заповідь для кожного з нас. Ми будуємо свою цінність на успіхові, грошах і владі, бо всередині почуваємося вбогими. Ніхто не буде спроможний любити і обдаровувати інших, якщо насамперед не стане цінністю для самого себе. Це індикатор нашої мотивації. Коли ми не бачимо свого внутрішнього багатства, починаємо шукати його в інших. І це не чисті стосунки. Ми додаємо цінності собі коштом іншої людини, яка стає тільки шляхом до мети. Спроба насильного ощасливлювання людей насправді робить їх сумними, насичуючи тільки наш егоїзм. Не можеш дати щось від себе, якщо нічого не маєш.
Будь даром для людей
Другий крок внутрішнього розвитку — це коли ми виходимо поза сферу власної безпеки. Що важче щось подарувати, то більше нас у цьому дарі. Ніколи нема так, що, даючи, не отримуєш. Поміж обдаровуваним і дарителем виникає неймовірний зв’язок, їх отіняє спільне благословення. Раббі Шмельке з Нікольсбурга мав звичку примовляти: «Бідний дає багатому більше, ніж багатий бідному. Багатий більше потребує бідного, ніж бідний багатого».
Це — суть буття даром для ближніх: ми потребуємо одні одних взаємно. Вони — шанс для мене. Завдяки цьому перспектива змінюється. Я даю не те, що мені непотрібне і падає кришками з панського столу. Я даю те, чого сам маю небагато. «Даром прийняли, даром давайте» (Мт 10, 8б). Однак сьогодні безсумнівно важче брати. Справжній дар провадить до вдячності, а її ми боїмося найбільше. В нас панує страх, що вдячність вимагає відплати. Ми сприймаємо її як почуття повинності, а не вдячності. Нехай же пиха не заважає людям бути добрими.
Бути даром для Бога
Третій крок — поєднання двох попередніх. Буття даром для себе становить вдячність Богові за життя. Буття даром для людей становить подяку за ближніх і повагу до Святого Духа, який мешкає в нас. Якби я не любив людей, я не міг би любити Бога. А також неможливо насправді полюбити людину, гордуючи її Отцем. Як течія річки говорить про силу джерела, так чистота джерела надає цінності річці. Бог покликав нас насамперед до милосердя, яке є образом діяльної любові. Вірність цьому покликанню — це наш дар Йому. Це духовна табличка множення, в якій найбільше отримує той, хто нічого не очікує взамін.
Для мене суть дару криється у Єхаристії. Аби повністю мати в ній участь, потрібна освячувальна благодать. Через покуту ми стаємо примирені з Богом, іншою людиною і самими собою. Тоді настає найбільше чудо. Бог дарує себе в руки людини, на вівтарі. Дозволяє прийняти себе у серце, повністю беззахисний, довірившись нам до кінця. Хіба ж можна отримати більше?
Шимон Жисько, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
