Роздуми над Словом Божим на суботу ІІ звичайного тижня, рік І
Після довгого й нелегкого дня, який ще не завершився, Ісус приходить до дому, але й там Його не залишають у спокої: все нові й нові люди потребують Божої допомоги, приходять до Його дверей. Навіть нема часу попоїсти. Рідня цього не розуміє: «З’їхав з глузду! Божевільний! Дивак!» Нема часу для себе, для своїх потреб. Бо думає про інших, дбає про інших, піклується не про себе. Все життя Ісуса було існуванням для іншого, чого Він і навчає своїх учнів. Буде час на відпочинок; але перед цим необхідно посвятитися для блага ближнього. Скільки нам треба вчитися від Ісуса такої жертовної любові!.. Звісно, тоді й нас будуть називати диваками та безумцями, але якщо так говорили про нашого Вчителя, то не варто очікувати чогось іншого і для учнів. Чи людська оцінка має визначати нашу поведінку?
Ісусе, добрий пастирю, який цілковито присвятив себе людству! Дякую за Твою турботу про мене, бо задля мого блага Ти готовий на все. Навчи мене дивитися не лише на себе і свої потреби. Відкрий мої очі на старання й потреби ближніх і дай силу приходити їм із допомогою, навіть якщо це вимагатиме від мене зречення.
*
Постанова на день: сьогодні буду дякувати іншим за їхні старання.
фінансово.
Щиро дякуємо!
