Є багато дерев, з яких треба їсти

Роздуми над Словом Божим на середу V звичайного тижня, рік І

Уся ця погань виходить із нутра й осквернює людину.

Навіть учні не зрозуміли цієї притчі Ісуса. Навіть для них вона була закрита. Навіть їхні вуха не почули, а серце не зрозуміло. Чому? Можливо, тому, що це слово показувало правду, гірку правду також і про них, про їхнє серце. Завжди легше перекласти провину на когось, побачити причину своїх страхів, страждань і невдач у комусь або чомусь зовнішньому. Як же важко зізнатися в тому, що причина цього всього насправді криється в мені, у моєму серці, всередині мене!.. Це не мій начальник, не мій чоловік, не діти, навіть не влада і не війна винні в тому, як я почуваюся й живу сьогодні. Лише я. Те, що мене осквернює, робить мене «нечистим», що відділяє мене від Бога та інших людей, гніздиться у моєму серці. Переведення ж погляду із зовнішніх речей на внутрішні допомагає нарешті віднайти джерело, причину, першозбудник і, таким чином, розпочати процес навернення та очищення. Треба зізнатися чесно: «Моє серце хворе!» Воно хворе гріхом, який увійшов у моє життя через непослух.

Бог створив світ для людини, щоб вона могла жити, і дав їй усе необхідне. Як каже сьогоднішнє перше читання з Книги Буття:

«Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утворив. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла. … Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: “З усякого дерева в саду їстимеш;  з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш.”»

Людина не послухала Божої заповіді: «З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш…» Коли думаємо про неї, то більше звертаємо увагу на другу частину — чого робити не можна, й зовсім забуваємо про першу — що робити треба: «З усякого дерева в саду їстимеш». Якщо споживатиму плоди Божих духовних дерев: Боже слово, таїнства, молитва, милостиня, піст — то моє нутро буде насичене, не потребуватиме забороненого плоду й народжуватиме плоди Святого Духа: «любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість» (Гал 5, 22‑23).

А чим я сьогодні харчуюся? Які плоди споживаю? І чи приймаю ту правду, що серце моє потребує лікування і доброї поживи щодня?