Роздуми над Словом Божим на неділю Страстей Господніх (Вербна неділя), рік Б
Сьогоднішній розділ Євангелія від Марка розповідає про смерть Ісуса, про несправедливий суд та нечесне покарання, яке Йому довелося знести. Коли читаю цю частину Біблії, таки не маю довершеного розуміння події несправедливого суду над Ісусом, бо постійно переповнююся злістю й утомою від того, що ніхто нічого не міг змінити. Але найкритичніший момент події в тому, що якби Ісуса не було видано на розп’яття, то б не справдилося Боже Слово. Так було заплановано нашим Творцем.
Багато подій цього і минулого року, які сталися в Україні, мали таку ж ноту несправедливості. Хоча на яку справедливість можна розраховувати у світі, яким так часто править нечистий?!
Первосвященики видали Ісуса Пилатові та обвинувачували Його у багатьох переступах. Пилат розумів, що вони Христа «видали через заздрощі». Згідно з традицією, народові юдейському було дано право звільнити від кримінального покарання (смертної кари) одного з засуджених перед святом Песах. Саме тому Пилат, як зазвичай робив щороку перед святом, звернувся до людей із запитанням, чи не відпустити їм одного з в’язнів, запропонувавши очевидно неповинного «Царя Юдейського». Але первосвященики встигли попрацювати і з натовпом. Люди кричали, щоб відпустити вбивцю Варавву, а Того, хто нікого не скривдив, — розіп’яти. Чому люди так зробили? Вони ж і правда могли зробити інший вибір! Так подіяв ефект натовпу? Чи вони насправді ісповідували «церкву», яку створили первосвященики? Цей випадок нам яскраво показує, якою хворою, недосконалою та побудованою на заздрощах була церква (у сенсі зібрання) первосвящеників. Натовп навіть не прагнув задуматися, що ж поганого зробив Ісус, а лише кричали: «Розіпни Його». У рядку, де описано цю сцену, святий Марко вжив слово «понадміру»: так кричав народ, наче був біснуватий, відмовляючись слухати інші аргументи.
У ряді пізніх грецьких рукописів Євангелія від Матея Варавва має ім’я: «Ісус Варавва». За твердженням Орігена, в його час більшість євангельських текстів містили саме таку форму імені. Багато дослідників визнають, що це і є первісна форма імені Варавви, яку потім скоротили, щоб не плутати з власним іменем Христа. Таким чином, ми бачимо, що Пилат представив на суд людям двох Ісусів: Ісуса, Сина Отця Небесного, і Ісуса Варраву. А якщо до цього додати ще й те, що «Варавва» було прізвиськом, «бар-Абба», «син (свого) батька»… Якщо ми не шукаємо правди та справедливості у своєму житті, не слухаємо Слова, то дуже легко сплутати справжнього Ісуса, з тим, хто видає себе за нього.