В урочистість св. Апостолів Петра і Павла, 29 червня 2015 р., римо-католицька парафія у Шепетівці святкувала ювілей освячення храму Воздвиження Святого Хреста.

Про урочистість розповідають активні парафіяни з Шепетівки.

Урочисте святкування ювілею

Оскільки це був ювілей, то і святкування було відповідного масштабу. На урочисту Службу Божу завітало багато гостей: священики і сестри-монахині, що працювали в парафії (серед них були і настоятелі храму: о. Святослав Сиворинський, о. Андрій Немченко, о. Казимир Жарковський),  а також ті духовні особи, що походять з Шепетівки – о. Мартин Мартинюк, о. Леон Метельский, бр. Пасхаліс Рабцевич, с. Віргінія Ліпська, с. Наталіс Гавриш, с. Блажея Мартинюк с. Ольга Палій, с. Августина Петрик. Головним гостем свята був засновник і будівничий храму, ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії, єпископ Станіслав Широкорадюк, який очолив ювілейну Службу. Під час неї лунав спів парафіяльного хору «Adoramus» під керівництвом с. Марлени. Також лунали звуки скрипки у виконанні Вадима Свінціцького. 

У проповіді єпископ згадував ті непрості часи – «буремні дев’яності», коли будувався храм. Ділячись Святим Письмом та власним досвідом, єпископ доносив вірним як важливо не втрачати віру за жодних обставин і дякувати Господу за можливість відкрито сповідувати її. На закінчення Богослужіння усі разом заспівали духовний гімн України «Боже, Великий Єдиний», просячи про мир для нашої держави! Служба транслювалася у прямому ефірі Радіо Марія.

З вітаннями завітав міський голова М. І. Полодюк, який склав найщиріші побажання у ювілейний рік для усієї парафії на чолі з настоятелем о. Бенедиктом Свідерським.

Родзинкою свята після закінчення служби став концерт на подвір’ї біля храму, який для всіх гостей і прихожан підготували діти та молодь. Діти разом зі священиками і сестрами-монахинями співали і танцювали. У святкуванні активну участь приймав єпископ Станіслав. Молодь вразила присутніх до сліз захоплюючою пантомімою про те, з чим стикається молодь  і як знайти вихід із проблем сучасного світу – тільки з Господом. Також був невеликий фуршет і можливість в домашній атмосфері поспілкуватися з духовними особами. Отці-настоятелі парафії розповідали різні історії, що відбулися під час їхньої праці в Шепетівці. Вони поділились спогадами і веселими моментами, які викликають радість у серці й дотепер.

Віхи історії

Здається, ще не так давно місцеві католики отримали дозвіл на будівництво в місті свого храму. І ось уже чверть століття височіє він по вулиці Пліщинській. Ця культова споруда була зведена руками простих мешканців вірянами, які зберегли свою католицьку віру попри заборони, переслідування, бо щиро прагнули, щоб їхні нащадки мали місце для спільної молитви до Бога.

Покровителями парафії є святі апостоли Петро і Павло, які відзначались великою ревністю у сповідуванні Христової віри, чесноти яких намагаються у своєму житті наслідувати наші парафіяни. 8 березня 1989 року розпочалося будівництво храму під керівництвом молодого, енергійного священика отця Станіслава Широкорадюка, нині ординарія Харківсько-Запорізької дієцезії. До грудня будівля була зведена, завдяки жертовності, працелюбності та, головне, бажанню людей мати свій храм. Саме виключна жертовність вірян стала основним рушієм, що спричинив швидке зростання будівлі — люди жертвували свої сили, час, заощадження, молитви. І як результат,  29 червня 1990 року храм був освячений єпископом Вільгельмом Нюкштусом.

На Божій ниві

За 25 років храм добудовувався, удосконалювався, прикрашався і плекався в любові парафіян, священиків, сестер монахинь і просто небайдужих людей. Це наш спільний ювілей, кожного члена громади, від новоохрещеного до помираючого у римо-католицькій вірі, бо храм Божий – це люд вірний.

Господь настановив пастирів, щоб дбали про свою отару. Адже священик – це батько парафії. Дякуємо за розвиток парафії насамперед Богу Всемогутньому, що послав нам, кожного в свій час, дорогих  серцю священиків. Хочемо подякувати усім, хто за час служіння в нашій парафії формував і підносив нашу духовність, облаштовував і прикрашав храм та територію: це отець Станіслав Широкорадюк, о. Франциск Ботвіна, о. Святослав Сиворинський, о. Юніпер Островський, о. Домінік Губчакевич, о. Андрій Немченко, о. Руфін Разовський, о. Фіделіс Волністов, о. Флоріан Кравенський, о. Валентин Токар, о. Казимир Жарковський, о. Граціан Дядюк, о. Ромуальд Загурський, о. Фаустин Кушнір, о. Емануїл Сабадах, о. Бенедикт Свідерський.

Вірними помічницями священиків у справах катехизації, підготовці до проведення Служб Божих, провадженні літургійного співу та інших парафіяльних потреб є сестри святого Йосипа. У різні роки і за різними термінами працювали: с. Антонетта, с. Давида, с. Пауліна, с. Геновефа, с. Фабіоля, с. Мір’яна, с. Розалія, с. Тобіаша, с. Марія, с. Грета, с. Еліза, с. Еріка, , с. Ріта, с. Ярослава, с. Віра, с. Марлена, с. Назарія, с. Олена, с. Кароліна. При монастирі сестер святого Йосипа діє Світлиця Дитятка Ісуса, яку відвідують близько 30 дітей дошкільного віку, де вони мають можливість змалку розвиватись всебічно та пізнавати Бога завдяки самовідданій праці сестер-монахинь.

Ми, віряни, намагаємось, щоб церква, як будівля, була доглянута та приваблива. Щотижня прибираємо по черзі храм, дбаємо про чистоту територїї. Особливу подяку хочемо виразити господарнику Віктору Рабцевичу, який всі роки існування храму опікується господарською частиною.

Але найбільше ми дбаємо про «живу церкву», щоб була вірна та дружня, адже маємо біля 1000 тис. вірян. У неділю і свята відвідують Службу Божу близько 600 осіб. Протягом 25 років в парафії відбулось 462 хрещення, 400 пар узяли шлюб, щороку діти готуються та приймають Таїнство Сповіді та Перше Причастя, відбуваються катехизації для різних вікових груп, вірники постійно приступають до таїнств.

Про зростаюче покоління особливо дбаємо, адже це майбутнє Церкви. Щороку відбувається оаза для дітей різного віку, створено футбольні клуби, які беруть участь у дієцезіальних турнірах з футболу. За 2 роки існування маємо 12 футбольних нагород — здебільшого перші місця.

Богопосвячені плоди парафії

Яскравим показником життя і розвитку нашої Церкви є її «богопосвячені плоди». Четверо юних шепетівчан стали священиками, це о. Алоїз Кособуцький OSPPE, о. Мартин Мартинюк OFM, о. Леон Метельський OFM, отець Микола Біскуп.  Готується прийняти сан священства бр. Пасхаліс Рабцевич. Стали сестрами-монахинями й наші шепетівчанки: с. Віргінія Ліпська, с. Блажея Мартинюк, с. Тадея  Стасюк, с. Наталіс Гавриш, с. Ольга Палій, с. Евеліна Зима, с. Августина  Петрик.

Такими здобутками зустрічає наша шепетівська парафія Воздвиження Святого Хреста свій 25-літній ювілей посвячення храму! І все це, мабуть, завдяки тому, що парафією опікується наша шепетівська блаженна мати Маргарита Лукія Шевчик (1828-1905), засновниця спільноти Дочок Матері Божої Скорботної, яка була беатифікована 9 червня 2013 року.

Дякуємо усім, хто зробив для храму щось значне і всім відоме, і тим непомітним для людського ока «вдовам», що скромно і тихо віддали свої дорогі «дві лепти». Ми не можемо назвати усі імена, але можемо бути спокійними, бо усе записано в Божій книзі і кожна найменша лепта і навіть кожен добрий намір. Молимось за всіх добродіїв, завдяки яким маємо такий храм Божий.