Вибори: як голосувати католику

За кілька днів до виборів ми стоїмо перед нелегким завданням: прийняти рішення на користь тих чи інших політичних сил, які вирішуватимуть нашу подальшу долю, як людей, містян, громадян країни. Як віруючі люди, ми ставимо собі питання: хто з них розділяє наші цінності, морально-релігійні принципи, хто ж достойний? Як вибрати правильно?

Поки триває робота над офіційним документом Конференції Єпископату Римо-Католицької Церкви України щодо виборів, варто підняти кілька важливих питань на цю тему.

Про те, як обирати правильно і не помилитися, CREDO розповів о. Олександр Кусий, референт прес-центру Львівської архидієцезії РКЦ.

Кожен католик має громадянський та релігійний обов’язок брати участь у виборах, бо інакше це гріх занедбання своїх суспільних обов’язків. Про це писав ще Папа Леон ХІІІ. Ціле наше життя — це сукупність виборів, якщо ми не вибираємо, то за нас хтось вибирає, і хтось вирішує за нас, як нам жити, ким бути, — наголошував Папа

Суспільний обов’язок католика

Свідома і добровільна участь у виборах — це не лише голос за конкретного політика, партію чи угрупування, це вибір майбутнього, вибір якості життя і змін. Адже цей політик потім буде вирішувати, як ми будемо жити. Є доволі чіткі критерії, як католик повинен вибирати свого кандидата і неважливо чи то на посаду президента, чи то мера чи просто депутата у місцевий орган самоврядування. Головне — пам’ятати, що свій обов’язок треба виконувати по-Божому.

Католик не може голосувати за партії, ідеологія чи програма яких суперечить християнському вченню, або їхні вчинки чи поведінка спрямовані на підрив християнської етики. Католик не може голосувати за тих, чия виборча програма чи методи діяльності суперечать здоровому глузду, християнській моральності, католицькому світогляду і не служать для добра народу та країни. Католик повинен голосувати за того кандидата, чия чесність та порядність не викликає сумнівів, як і його діяльність на користь народу, української держави та Церкви.

Католик не може утриматися від голосування без вагомої причини. Адже кожен голос, який був відданий згідно із вищевказаними критеріями допомагає у перемозі добра і перешкоджає примножувати зло. Суспільне вчення Церкви нам каже, що християнин повинен брати на себе відповідальність і мати відвагу змінювати світ на краще.

Вивчити кандидата

До голосування потрібно ставитися відповідально. Варто докласти зусиль до того, щоб ознайомитися із кандидатами, їхньою діяльністю і біографією, щоб не довіряти своє майбутнє і своє життя тим, хто не цінує людей, їхню гідність та громадянські права. Виборець голосує за своє майбутнє, за майбутнє своїх дітей, за якість і рівень життя у країні, тому не можна ставитись безвідповідально до цього процесу. Звичайно, що при такій кількості кандидатів все про всіх не дізнаєшся, але є ключові моменти, на які варто звернути увагу і часто вони лежать на поверхні, варто тільки придивитись.

Церква і політика

Передвиборча кампанія повинна базуватися на доконаних фактах, а не лише на порожніх обіцянках, а коли  слова ніяк не покриваються вчинками, то вибір ускладнюється. Люди розгублені, не знають кого вибрати і виникає питання: у кого шукати відповіді?

Людям хочеться простих рішень, а ще краще, якби їм хтось сказав за кого голосувати і кого вибирати, тому вони часто йдуть із такими питаннями до тих, кому довіряють, на чию думку готові покластися  – до своїх парохів, до священиків, які служать у їхніх парафіях.

Священик не може агітувати, не може радити, не може впливати на політичні переконання людей. Його завданням є вказати на моральні принципи, якими варто керуватися щодо виборчого права, щоб вони могли самі приймати правильні рішення, голосуючи за достойних кандидатів.

Священик не повинен брати участі в політичній агітації. До духовенства перед виборами звертаються представники різних партій і пропонують висунути кандидата від громади, якого партія буде просувати і громада буде мати свого представника, а отже зможе проштовхнути свої інтереси. І не має значення чи то буде мирянин чи священик – йдеться ж бо про партійний рейтинг – ми молодці, у нас є представники різних релігій та віросповідань.

Католицькі священики не можуть балотуватися на виборах чи то в якості депутата чи на посаду мера, чи голови селищної ради. Я ще не зустрічав такого священика, який би мав такі прагнення, я маю на увазі римо-католицьких священиків, і вже тим більше не знаю таких, хто б балотувався. Кан.283 § 2. говорить про те, що священики не можуть брати активної участі у жодній політичній партії чи керувати профспілками. Більше того, Канонічне Право передбачає покарання таким священикам, які забажали би для себе політичної кар’єри.

Церква не бере участі у партійно-політичних дискусіях, а лише вказує на ті моральні принципи, що ними повинні керуватися партії, які хочуть отримати голоси віруючих людей. Церква — це не місце для пропаганди. Хоча, маючи авторитет, Церква може впливати на певні політичні процеси чи владу, але не може цього робити у формі безпосередньої участі духовенства у виборах на ті чи інші посади, а лише нагадуваннями та порадами чи напучуваннями.

Свобода вибору політичних програм

У нашому регіоні політики ще досі роблять ставку на «передвиборчу гречку» у найрізноманітнішій формі – дороги, дитячі майданчики, дитячі свята, парканчики і продуктові набори також. Що можна сказати? Чи приймати цю допомогу в тій чи іншій формі, то є приватна справа кожного – чи особиста (якщо йдеться про ті ж продуктові набори), чи громади (якщо говорити про дитячі майданчики чи заасфальтовані вулиці біля будинків), але голосувати належить згідно з сумлінням та з повною відповідальністю. Україна переживає важкі часи. Спостерігається тенденція загального зубожіння громадян. Страждають в першу чергу  люди пенсійного віку, котрі через мізерні пенсії і неможливість підробітку, часто мають велику потребу навіть у найпростіших речах. То чому ж їм не скористатися допомогою того чи іншого кандидата? Але нехай це не буде примусом і зобов’язанням голосувати саме за нього, якщо це не буде особистим переконанням.

Політика не мусить бути брудною

Ми часто чуємо про те, що політика це брудна справа і порядним людям там місця немає. Але ж політика — це люди. Які люди в політиці, які методи вони використовують, які мають цілі і способи їх досягнення, такою і є політика. Тому ми знову повертаємося до вибору – який вибір ми зробимо, таке обличчя і буде мати наша політика. Добрим прикладом того, що політика не мусить бути брудною є Слуга Божий Роберт Шуман – батько-засновник Європейського Союзу, глибоко віруючий католик. Він зумів узгодити молитву з активною діяльністю, політику з любов’ю, особисту святість із суспільним благом. Його називають «святим у костюмі» і він своїм життям та діяльністю засвідчив про те, що можна, будучи політиком, залишатися достойною людиною з високими ідеалами і незаплямованим сумлінням.

Не даймо байдужості та зневірі перемогти почуття відповідальності перед собою, своїми нащадками, та своєю країною. Варто прийти і зробити свій вибір керуючись моральними принципами, які мають стати основою під здорову владу, яка дбатиме про свої громадян.