«Абсолютизація того, що є не абсолютним, а відносним, називається тоталітаризмом. Він не робить людину вільною, а лишень обезчещує її та перетворює на раба.
Світ врятують не ідеології, а навернення до Бога, котрий є нашим творцем, гарантом нашої свободи, гарантом того, що насправді добре і правдиве. Справжня революція полягає виключно у радикальному наверненні до Бога, який є мірою справедливого та водночас вічною любов’ю. А що ще зможе нас врятувати, як не любов? (Папа Бенедикт XVI. Промова на всеношній службі, 20 серпня 2005 року на XX Всесвітньому дні молоді.)
Передмова
Шановний читачу, шановна читачко!
Ви тримаєте в руках книгу, назва якої, можливо, звучить для вас загадково. Навряд чи хтось знає, що означає «ґендер», однак «ґендерний мейнстримінг» під тиском Європейського Союзу став «провідним принципом» та «наскрізним завданням» політики. Звичне слово «стать» для розрізнення статевої приналежності чоловіка та жінки витіснене в ООН та в ЄС поняттям «ґендер». Цей термін припускає, що кожна сексуальна орієнтація — гетеросексуальна, гомосексуальна, лесбійська, бісексуальна і транссексуальна — рівноправна і що суспільство повинне сприйняти її. Метою є подолання «вимушеної гетеросексуальності» та створення нового типу людини, яка наділена свободою обирати і втілювати в життя свою сексуальну ідентичність незалежно від біологічної статі. Той, хто опирається «ґендерному мейнстримінгу», дискримінує інших, і, згідно з новим антидискримінаційним законодавством, до такої особи можуть бути застосовані штрафні санкції.
Ґендерна ідеологія тишком-нишком проникла в державні установи, університети, школи і навіть в дитячі садочки. Ключовим пунктом політкоректності є пристосування до цієї ідеології або ж щонайменше мовчазне сприяння її поширенню. Якщо ж хтось наважиться запротестувати, то такій людині слід підготуватися до обмежень, моббінгу, втрати роботи та — залежно від статусу — потужного тиску з боку мас-медіа. Це наочно довів Європейський Парламент, позбавивши повноважень комісара ЄС Рокко Буттільйоне в 2004 році. Прихильники даної ідеології, оперуючи термінами «свобода», «толерантність» та «антидискримінація», насправді мають намір ліквідувати свободу думки, викорінити інакомислячих і тоталітарними методами нав’язати свій порядок денний. Рішення Європейського Парламенту В6–0025/2006 є тим документом, який без прикрас демонструє цей тоталітарний дух. Християни мають все менше можливостей для впливу у суспільстві, а передача християнських цінностей прийдешнім поколінням опинилася під загрозою, оскільки свій вплив на дітей і молодь поступово посилюють держава та ЗМІ, перебираючи на себе виховні завдання батьків. Справжньою ж метою є боротьба проти християнства, оскільки християни вірять в те, що Бог створив людину «на свій образ, чоловіком і жінкою» (Бут 1, 27) й дав їй покликання і можливість жити у самовідданні в любові та плідності.
Наскільки далеко зайшов цей процес і якими є його невидимі наслідки, ви прочитаєте в трьох розділах цієї невеликої книжки. В першому розділі, «Диктатура релятивізму», робиться спроба виявити коріння занепаду християнської культури. Якщо культура визнає неможливість пізнати добро та дійсність, щоб дати орієнтири своїм носіям, то в кінцевому результаті неможливо оцінити, що йде на користь, а що — шкодить загальному благу.
Занепад культури, свідками якого ми є, неминучий.
В центрі цього процесу перебуває усунення сексуальних норм. Англійський антрополог Дж. Д. Унвін у масштабному дослідженні «Секс та культура» встановив: чим строгіші сексуальні обмеження, тим вищий культурний рівень; чим слабші сексуальні обмеження, тим нижчий рівень культури. Ми є свідками чергового підтвердження цієї закономірності. Розділ «Ґендерна революція — релятивізм в дії» показує, що сексуальна революція розхитує основи сім’ї, дітей та майбутнього.
Третій розділ «Порив до любові — нам потрібна сексуальна антиреволюція» побачив світ у формі брошури в 2005 році. Незважаючи на деякі повторення, він включений в цю книгу, оскільки відображає перехід від виникнення сексуальної революції, покоління 68-их і до сьогодні.
Наводяться роздуми про те, що це коштуватиме, коли сексуальність позбавлять її справжнього змісту: для єднання в любові чоловіка та жінки і їх нащадків — це розпад сім’ї, аборт, залишення частини молоді напризволяще, СНІД, демографічна криза. Адепти ґендерної революції намагаються продемонструвати, яка суспільна благодать, особливо для молодого покоління, настане після усунення всіх обмежень в задоволенні інстинктів.
В 1968 році Папа Павло VІ у пророчому документі Humanae Vitae спробував пояснити людям правильний шлях продовження людського роду. Однак вони не захотіли чути. Папа Іван Павло ІІ сформував богослов’я тіла, щоб показати, що Бог своїми строгими заповідями кличе людей до величного шляху любові. Бенедикт XVI у своїй першій енцикліці Deus caritas est нагадує нам про те, що Бог — це любов, і що ерос повинен дозріти до агапе, щоби наше прагнення любові знайшло своє сповнення. Благодатністю нашого часу є те, що шлях любові між чоловіком та жінкою освітлений набагато яскравіше, ніж будь-коли раніше.
Ґабріела Кубі Релятивізм в дії
Перекладено за виданням:
Gabriele Kuby
Die Gender Revolution — Relativismus in Aktion. —
Fe-Medien: Kissleg, 2007
З німецької переклали
Олеся Степанишин та Софія Матіяш; Наукова редакція: Петро Гусак
Львів — 2012
За матеріалами: Католицький оглядач
фінансово.
Щиро дякуємо!
