Роздуми над Словом Божим на XXIV звичайну неділю, рік В
Сьогоднішнє Євангеліє знайоме і зачитане до дір, до суцільного «ааа, знаю». Це така пилюка сприйняття, яку варто стерти перед прочитанням, і щоразу стирати, інакше товсті шари цієї пилюки перетворять і Біблію, і християнство в археологічний артефакт, який вартуватиме хіба що розміщення в музеї історії.
З іншого боку, написано не одну книжку, в якій детально розбирається тільки 15 розділ Євангелія від Луки. Тому в короткому коментарі вміститься хіба одне скельце з велетенської мозаїки, і хай кожен віднайде своє.
1) Хто ці трійко головних героїв? Ісус про себе казав, що Він — пастир; в образі батька блудного сина ми з легкістю можемо побачити Небесного Отця, а Духові Святому залишається роль жінки. До того ж, Дух єврейською — «руах», слово жіночого роду. Картина довершена. Отож буття Отця і Сина, і Святого Духа — спасіння всіх, тобто кожного.
2) У першій історії пастир може бути сприйнятий як дещо авантюрна особа: навіщо залишати 99 овець у пустелі? Може, краще прийняти втрату однієї, а не ризикувати 99‑ма. У другій історії втрата 1 драхми та її віднайдення — логічні. В останній історії без віднайдення блудного сина серце і життя отця залишаються розбитими. Без цього ніяк.
Із такого погляду ці три історії виглядають як «zoom-zoom-zoom» у фотоапараті — наближенням. Нам здається, що втрата нас для Бога — як втрата однієї нетямущої овечки з сотні: дріб’язок; але цим потрійним «зумом» Бог дає зрозуміти, що, втрачаючи нас, Він втрачає не одного з сотні, а — пів-серця.
3) Іще раз про «авантюрного пастиря».
Чомусь овець у його отарі — 100, як і воїнів у сотника, який просив Ісуса про зцілення слуги, хворого, «заблудлого».
І якщо глибоко покопатися в образі сотника, то зможемо в ньому побачити Ісуса. Сотник це той, хто має 100 воїнів під командою. І якщо один загине, сотник не зможе бути «дев’яностодев’ятником», бо — або сотником, або ніким. Залишити життя слузі для сотника це, окрім милосердя, — завдання залишити свою ідентичність сотника. Втрачаючи слугу, сотник втрачав себе як сотника. А що як для Ісуса-пастиря спасіння мене-вівці — це також питання залишитись тим, ким Він Є, а Він учора, сьогодні і повіки Той самий?
Давайте подумаємо про те, без чого ми не зможемо бути собою.
Ааа, Ви давно це загубили в горах і забули?
Тоді пригадуйте, і — вперед у гори, за тією овечкою, без якої я — не я, а Ви — не Ви.
фінансово.
Щиро дякуємо!
