1. Якщо чоловік поводиться тихо, це ще не означає, що сталося щось погане.

Спонукати чоловіків бути більш відвертими й експресивними — це добре, та не треба сприймати їхнє мовчання як привід до занепокоєння. Чоловіки можуть бути стриманими, коли йдеться про їхні емоції, але це не завжди слід розглядати як своєрідний психологічний розлад. Насправді, іноді це саме те, що «лікар прописав», особливо в ситуаціях, які самі у собі уже «емоційно заряджені».

2. Аби змінити поведінку чоловіка, треба не прискіпуватися до нього. Слід звернутись до його найглибшого почуття — чесності.

Якщо ви попросите чоловіка щось зробити, мотивуючи це (якомога конкретніше) вашими потребами, то він, швидше за все, це зробить. Проте якщо ви просто скаржитиметеся, що «він завжди», або «він ніколи», або «він не може» зробити те чи інше, то він може просто впасти у відчай і, як наслідок, узагалі перестане звертати на вас увагу. Спробуйте більш позитивний і сприятливий підхід: не повторюйте йому, чого він не зробив; замість цього скажіть, що ви хочете, аби він зробив (чи яким був) і як багато це означатиме для вас. Хоч би скільки жінка бажала, щоб чоловік зрозумів усе сам, іноді вона повинна проковтнути свою гордість і сказати йому прямо, чого хоче її серце (а не тільки те, що їй не подобається). Знаю‑знаю, це не найромантичніша порада у світі, але чи ви усвідомлюєте, що згодом ставатиме дедалі менш романтично? Згодом з’явиться гіркота від того, що «невже він не може здогадатися», чого ви насправді хочете. А так принаймні є шанс, що він може цього навчитися.

3. Чоловіки «люблять очима».

Кожен має свої слабкості, і з певних причин чоловіки особливо вразливі, коли справа доходить до візуальних відчуттів. Відмінність між двома статями у цьому аспекті — це психологічний, фізіологічний і неврологічний факт, тому, будь ласка, не порівнюйте цього з тим, що відчувають жінки при вигляді чоловіка у спідній білизні і/або чоловіка без сорочки. Звісно, все має свої позитивні сторони; проте наша надмірно сексуалізована культура створює багато приводів говорити про недоліки. Тому не випадково (і статистичні дані це підтверджують) чоловіки борються з залежністю від порнографії набагато частіше, ніж жінки. Я не пропоную, аби жінки вбиралися в паранджу або «муу-муу» (це популярне «reductio ad absurdum» — доведення до абсурду). Варто шукати здорову золоту середину. Адже коли жінка одягається зі смаком — але не занадто відверто, — то більшість здорових чоловіків притягує її особистість, а не конкретна, стратегічно оголена частина тіла. І все ж, деякі з вас будуть скаржитися, що чоловіки повинні просто стримувати себе, і що вони цілком здатні контролювати власні пристрасті… І я згоден. Але будьмо чесними: якщо це особлива слабкість чоловіків, то чому ви використовуєте її як «наживку», особливо, якщо зважати на те, що деякі представники сильної статі самі здатні перетворити вас у «жертву»?

4. Чоловіки мають своє «щасливе місце».

Чоловіків звинувачують, що вони іноді втрачають зв’язок зі своїми почуттями; і певною мірою це правда. Проте я би сказав, що не все так просто… Істина полягає в тому, що чоловіки — глибоко емоційні, та виражають вони це зовсім інакше, аніж жінки. Коли ситуація стає вкрай важкою, вони зазвичай мігрують у так зване «щасливе місце» замість того, щоб переживати свої емоції відкрито. Досить часто це місце ностальгії, місце, де сонце і щастя. Для деяких воно знаходиться перед телевізором протягом години (або двох); для інших — це музика 1980‑х (не будемо вказувати пальцями); а ще для когось — перегляд старих спортивних відео з днів, що давно минули. Принцип той самий: віднайти спосіб впоратися із труднощами; і це треба вшанувати. Іншими словами, дозвольте йому усамітнитись у його щасливому місці — головне, аби ненадовго. Чоловіки мають природну схильність: бажання втекти в «країну мрій», — але будьте в стані підвищеної готовності, якщо він починає проводити там надто багато часу. Чоловікам необхідно іноді втікати, та часом їм навіть необхідно, аби ними керували ззовні (думаю, саме тому вони проводять так багато часу з об’єктом, що називається «пульт дистанційного керування»). Однак, якщо саме це характеризує їхню особистість, тоді вже справді причина непокоїтися.

5. Чоловіки сприймають своє хобі не менш серйозно, ніж роботу.

Те, як чоловік аналізує спорт, спілкується всю ніч із друзями, грає у відеоігри або бере участь у будь‑якій іншій «несуттєвій» діяльності, на перший погляд може здатися марнуванням часу. Але ви повинні зрозуміти, що улюблена спортивна команда або будь‑яке інше особисте захоплення для нього — це справді серйозно. Так, це захоплення не принесе їжу на стіл і не врятує світ, але для нього це (у своєрідний первісний спосіб) творчий вихід, який дозволяє звершувати героїчні вчинки та перемагати. Немає потреби ставати шанувальником усього, чим він захоплюється, але розуміння того, як багато це для нього означає, навчить вас прийняти «цю його безглузду забаганку». Проявіть трохи інтересу й цікавості до того, що подобається вашому чоловікові. Це матиме велике значення. Зробіть це, навіть якщо його хобі абсолютно вас спантеличує, як, приміром, спантеличує мене любов моєї дружини до шопінгу.

6. Чоловіки ототожнюють роботу із власною значимістю.

Це не означає, що чоловіки хочуть бути нещасними на роботі; це означає, що деякі речі чоловіки ненавидять більше, аніж бути нещасними. Ніхто не сприймає безробіття як позитивне явище, однак чоловіки пов’язують відсутність праці з непотрібністю (навіть у тому випадку, якщо він не хоче працювати). З огляду на природну біологічну плідність ідентичність жінки вплетена в саму структуру її існування. Чоловіки можуть розвинути гостре почуття ідентичності за певних обставин, однак вони зазвичай відстають у цьому від жінок. Досить часто чоловік віднаходить мету свого життя в роботі, яку виконує, або в родині, яка на нього покладається. Якщо чоловіки відчувають повагу в цих сферах, то можна з упевненістю говорити: вони будуть щасливими. Чоловікам потрібна любов, це правда; однак настільки ж цінне для них відчуття того, що їх поважають і цінують у тому, що вони роблять. Усе це має певний зв’язок із нескінченними рекламами, які пропонують підвищити рівень тестостерону. Що більше чоловік почувається «імпотентом» у котромусь із суттєвих аспектів свого життя, то в сильнішу депресію це може вилитися. Чому ж усе це так важливо? Позаяк, коли чоловік ставиться до себе як до безсилого і нікчемного невдахи, то, як правило, із ним та з його найближчими трапляються погані речі. Що менше чоловік почувається чоловіком, то більше він схильний до депресивних станів і деструктивної поведінки.

Примітка: мужність не слід плутати з чоловічим шовінізмом, свого роду фальшивою мужністю; в цьому контексті мужність слід розуміти як героїчну чесноту.

7. Чоловікам потрібно знати, що вони потрібні.

Одна з цілей гіпер‑фемінізму — довести чоловікам, що вони насправді непотрібні, й що жінки — повністю самодостатні. Та невже нам насправді потрібен рух, який би за це боровся? Сьогодні жінки можуть робити — і роблять — усе те, що й чоловіки. І, хоч це добре у багатьох відношеннях, та не принесло бажаних результатів. Чому? Робити те, що хочеться, — це не ключ до щастя. Аби бути щасливими (і кращими людьми), нам потрібні обидві статі, які б допомагали одна одній удосконалюватися. Лише жіноче начало в поєднанні та згоді з чоловічим началом можуть принести необхідну гармонію, що її світ так відчайдушно шукає (дуже тринітарно, як на мене). Проте цього не вдасться досягти, доки чоловіки та жінки не почнуть слухати себе навзаєм і не припинять діяти, як закляті вороги. Справді, ми живемо у світі, який перетворюється на зовсім не смішну версію фільму «Енні отримує вашу зброю». Ми зрозуміли, ми вам не потрібні, ви можете робити все на свій розсуд, та хіба в цьому суть?! Я намагаюся вказати те, на що жінки часто вказують чоловікам (тобто — виграти суперечку з коханою людиною не завжди означає, що ви переможець). Якщо ви насправді хотіли б знати, що потрібно чоловікові, аби бути щасливим, то ось воно: мені потрібно знати, що ти мене потребуєш, і, що важливіше, ти хочеш, аби я був для тебе героєм; моя присутність у цьому світі має позитивне значення, навіть якщо деякі чоловіки цей світ псують. Отже, дозволь мені (навіть попроси мене) робити маленькі дурниці для тебе, і дай мені відчути, що ти цінуєш мене за це, навіть якщо при цьому я відчую себе значимішим, ніж повинен… Я маю на увазі такі дрібниці, як убивати павуків так, наче я перемагаю розбійника, що незаконно проник у дім. Це означатиме для мене більше, ніж ти думаєш. Ми чинимо всі ці маленькі акти лицарства не тому, що ви слабкіші від нас, а тому, що хочемо вас ушанувати!

8. Якщо ви ставитиметеся до чоловіка, як до дитини, він радо підкориться.

Якщо матері роблять усе за своїх маленьких хлопчиків, ті ніколи не навчаться поводитися як справжні чоловіки стосовно жінок. І якщо дружини робитимуть усе замість своїх чоловіків, то ті радо відійдуть убік. Я не стверджую, що матері/дружини зовсім не повинні нічого робити для чоловіків, але якщо жінки робитимуть за чоловіків абсолютно все, чоловіки ніколи не навчаться служити. В цьому разі жертовність із боку жінок — це насправді егоїзм найвищої проби. У більшості ситуацій краще давати, аніж отримувати, однак тут усе навпаки. Знаю, звинувачення в тому, що ви даєте занадто багато, може здатися дивним (Марто, Марто!), але це справжня вада, особливо якщо вона не дозволяє іншим вчитися служити. «Я роблю все для нього, але він навіть пальцем не поворухне, аби допомогти мені», — кажете ви і продовжуєте гарувати, а він продовжує бути самозакоханим. І ви глибоко переконані: він егоїст, а ви щедрі та безкорисливі. Так, ваша вада, так би мовити, корисніша, ніж його; проте якщо ви ніколи не вимагаєте від свого чоловіка більшого, то розділяєте його провину.

9. Якщо ви покладаєте великі надії на стосунки з ним, ніколи не встановлюйте низьку моральну планку.

Це цілком зрозуміла спокуса, позаяк чоловіки переважно спонукають жінок занижувати свої норми та вимоги. А жінки відчувають, що можуть втратити «хорошого чоловіка», якщо встановлять занадто високу планку. Не вірте! Один із найкращих «барометрів» для вимірювання серйозності намірів чоловіка — це перевірка, чи може він себе контролювати і, що не менш важливо, чи має він достатньо поваги до вас, аби шанувати ваші моральні принципи. Я не пропоную вам використовувати себе як «наживку», але вслід пам’ятати, що він насправді може так на вас дивитися, якщо ви не вимагатимете від нього більшого. Замість страждати від того, що він вас відштовхнув, подумайте, чи ви справді хочете залишатися з чоловіком, який здатен відмовитися від вас лише тому, що ви визнаєте красу і права своєї статі. З іншого боку, якщо чоловік готовий проявити стриманість і кинути виклик самому собі у цьому делікатному питанні, то дуже ймовірно, що в майбутньому він проявить подібні чесноти. Крім того, чоловіки, які здатні проявити стриманість у цьому сенсі, мають набагато більше шансів повернути всю цю стримувану енергію на романтичні стосунки.

10. Шлях до серця чоловіка таки лежить через шлунок.

Раніше я не надто прихильно ставився до цієї старої приказки, але невдовзі після одруження збагнув, наскільки вона правдива (почасти тому, що моя дружина – неймовірний кухар). Але навіть якщо хтось не вміє готувати, слід сказати про одну важливу істину. Чоловіки — це самотні істоти, які, навіть якщо їм пощастило мати сім’ю, часом можуть почуватися так, наче знаходяться десь назовні і зазирають у вікно. Таким чином, дуже важливо, аби жінки зрозуміли, що ця «самотня сторона» чоловіка може бути нестерпно й болісно втрачена, якщо за нею не стежити. Я хочу сказати, що чоловік потребує материнського тепла від жінок, аби відчути зв’язок і турботу. Якщо ж він не отримує тепла, перед ним може виникнути спокуса шукати його деінде, у формах, які шкодять найважливішим відносинам у його житті. Зрештою, чоловіки можуть бути особливо вразливі перед цією спокусою після народження дітей, або тоді, коли дружини постійно нема вдома. Ви можете сказати, що це діє в обох напрямках, але для чоловіка це має особливе значення, позаяк жіноча присутність — це ключ до його відчуття зв’язку зі своєю метою в цьому світі. Насправді ж я почуваюся самотнім, просто думаючи про це, тому давайте рухатися далі…

11. Чоловіки не хочуть слухати про ваші проблеми; вони хочуть їх виправити.

Досить часто, коли жінка хоче виговоритися перед чоловіком стосовно якоїсь проблеми, розмова може набрати вигляду комедійного шоу Ебботта і Костелло «Хто на першій базі?» У той час як жінка прагне трохи співчуття, він шукає рішення. Хоч як дивно, до кінця розмови роздратування зміщується від початкового джерела проблеми до взаємного непорозуміння подружжя. Такі непорозуміння можуть бути вирішені шляхом простого визнання того, що обидві сторони повинні розширити свої горизонти. Чоловіки мають розуміти, що їхні дружини/подруги — це не математичні рівняння, які необхідно розв’язати, або ж проблеми, які треба вирішити. Своєю чергою, жінкам треба зрозуміти, що скарги (хоч би як приємно було скаржитися) проблеми не розв’яжуть.

12. Чоловіки бачать ліс, жінки — дерева.

Жінки зазвичай персоналістичні у своїй взаємодії зі світом, чоловіки ж схильні до ширших логічних контекстів. До прикладу, кілька років тому, коли я викладав у середній школі (в далекій‑далекій галактиці), я упіймав студентку на списуванні під час тесту, який учні мали підготувати вдома. Коли батьки цієї злісної правопорушниці прийшли на розмову, мати намагалася пояснити поведінку своєї доньки (стверджуючи при цьому, що її дитина недостатньо розумна і розгублена), а батько просто поглянув на обидва тести і з легким роздратуванням заявив: «Так, але тести ідентичні: вона явно списала». Усі ми потребуємо когось, хто був би нашим захисником, але не менш нам потрібен і той, хто підштовхуватиме нас до об’єктивної норми. Усвідомлення, що хтось знає нас і так сильно дбає про нас, — абсолютно необхідне для здорового існування. Однак «персоналістичний» підхід не означає, що ми зобов’язані повністю відмовитися від загального блага. Бо ж, якщо хтось, кого ви любите, опинився в безвихідному становищі, це не означає, що він не несе відповідальності за свої дії. Таким чином, «догматичний» і «холодний» «ліс» є настільки ж важливим, як «індивідуалістичні» «дерева». Лише з обома можна збудувати щасливе і справедливе суспільство. До слова, цей факт може пояснити, чому чоловіки не можуть побачити молоко в холодильнику у себе «перед носом». Коли чоловіки зазирають до холодильника, вони бачать лише велику кількість одноманітних речей, тоді як жінки мають здатність бачити конкретні пункти. Знову ж таки, може, це просто моя уява.

13. Чоловіки схильні применшувати свої почуття, тоді як жінки їх перебільшують.

Про цю важливу деталь варто згадати, адже вона може прояснити радикальну відмінність реакції чоловіків та жінок. Приміром, якщо ви готуєте обід для чоловіка і він каже щось на кшталт: «Насправді, не так уже й погано», це, ймовірно, означає, що страва була «сказитись як смачно»! Якщо чоловік каже, що страва, яку ви для нього приготували, була «сказитись як смачно», то ви абсолютно його покорили. Отож не міряйте його почуття, сприймаюче усе буквально. Він використовує звичайні слова, такі як «насправді» і «не так уже й погано», позаяк хоче залишатися холодним, навіть коли робить вам комплімент, як Денні Зуко у фільмі «Бріолін». І навпаки: коли жінка говорить щось на кшталт: «Ти, безперечно, повинен зустрітися з цією дівчиною, вона справді‑справді дуже мила!» — дівчина, про яку йдеться, може виявитися потворною. Що більше «насправді» вона використовує, то більше застережень ви «насправді» повинні мати. Чи те, що я кажу, робить мене та інших чоловіків поверховими? Можливо.

14. «Ти не можеш зрозуміти мене… »

Одна з найбільших перешкод для любові та будування стосунків — це почуття, що інша людина нас не чує і не розуміє. Можливо, це одна з головних причин, чому люди так багато кричать одне на одного під час сварок. Сперечаючись із коханою людиною, важливо розуміти, що переконання у власній невинності не обов’язково звільнює вас від усіх наслідків провини. «Я знаю, що ти не намагався принизити мене в цей вечір, але саме так я почувалася!» Справа навіть не у ваших намірах, а в тому, як їх сприймають; а доводити, що вас просто неправильно зрозуміли, мало що допоможе. Це зовсім не означає, що ви не здатні правильно висловити свої наміри; це означає, що ваші наміри обмежені особливостями людського сприйняття. На жаль, якщо цієї тонкості не зрозуміють обидві статі, то може вкоренитися неприємне і безнадійне мислення: «Ти не можеш зрозуміти мене»; «Ти не в змозі…»; «Ти ніколи не слухаєш…»; «Ти ніколи…» Якщо він любить вас, то зробить усе, що в його силах, аби порадувати і зрозуміти вас. Але принаймні дайте йому шанс! Будь ласка, не чіпляйте одразу ярликів на кшталт «ніколи» або «нездатний». Натомість спробуйте пояснити йому, як ви почуваєтеся; іноді доведеться пояснювати, як пояснюють це іноземцеві, що ніколи раніше не розмовляв вашою рідною мовою. Можливо, вам не вдасться повністю зрозуміти одне одного, але багато з цих труднощів можна подолати, якщо обидві сторони будуть досить уважні, щоби по‑справжньому слухати і спілкуватися.

15. Романтика вимагає зусиль з обох сторін.

У фільмі «Царство тіней» Клайв Льюїс, якого грає титулований актор Ентоні Хопкінс, робить пропозицію жінці на ім’я Джой, що помирає від раку. У цій сцені він висловлює неромантичну, запізнілу думку: «Ну, я думаю, ми повинні рухатися далі і побратися…» Джой відповідає досить іронічно: «Якщо в цій фразі була пропозиція, то я, мабуть, її пропустила». Справа в тому, що чоловіків іноді треба трохи навчити романтики. Так, жінки ненавидять говорити, що вони хочуть почути від своїх чоловіків (бо це видається неромантичним), але іноді потрібно трохи скерувати їх у потрібному напрямку. Важко знайти чоловіка, який був би безпосереднім і романтичним від природи. Ну не вивчав він основ романтики, тим більше він не знає, що значить «любити творчо». Я не кажу, що ви повинні постійно його «діставати», але кілька вказівок стануть у нагоді. Вам необхідно дати зрозуміти йому, що його кроки на цьому шляху необхідні для вашого сімейного щастя. У кожному разі, відчуває ваш партнер себе романтичним чи ні, зусилля все одно потрібно докласти. Жінці це може видатися протилежністю романтики, однак, як і будь-яку чесноту, її треба практикувати, аби вона стала реальністю. Обидва партнери можуть втомитися, можуть не бажати докладати подальших зусиль на цьому фронті, іноді це може здатися їм «поденщиною». Проте хіба такий вид романтики не кращий, аніж якщо ви та ваш чоловік перетворитеся на сумну престарілу пару, яка взагалі не розмовляє за обідом?

16. Пам’ятка для жінок: не намагайтеся стати настільки ж вульгарними і брутальними, як чоловіки.

Одним із найгірших трендів сучасного фемінізму є тенденція наслідувати некращі звички чоловіків. Тепер у нас є справжня рівність та ціла зграя некультурних дам, настільки ж вульгарних, як чоловіки! Так, це велике торжество прав жінок: вульгарна мова в поєднанні з величезним апетитом до вільних стосунків та ще багато іншого, і все це без докорів сумління. Щодо мене, я зрозумів, що течія повернула не в те русло, коли подивився шоу «Схоплені» (спасибі, Опро) — програму, присвячену виключно жахливим убивствам, скоєним жінками. Дівоча сила! З усією серйозністю, хоча чоловіки іноді й поводяться, як звірі, — чи ми справді хочемо, аби жінки довели нам, що можуть бути настільки само жахливими? Істина в тому, що саме піднесена жіноча природа — справжній взірець для наслідування. І тоді він би не мав причини, щоб бути «звіром»! Як на мене, це найкращий аргумент для проголошення жіночої вищості.

17. Чоловік вчиться бути чоловіком від свого батька.

Якщо для нього робили усе, коли він був дитиною, — очікуйте, що він сподівається отримати від вас не менше. Якщо він не мав близьких відносин із батьком, то можна очікувати, що він буде емоційно далеким від вас. Якщо він не пізнав тепла у родині, йому доведеться докласти чималих зусиль, коли треба буде виявити свою любов до вас. Якщо батько не навчив його молитися — не дивуйтеся, якщо він передаватиме цю байдужість своїм дітям. Якщо його ніколи не вчили бути чоловіком у найкращому сенсі цього слова… ви зрозуміли. Це не означає, що уся завдана шкода є безповоротною (у цьому суть сильної статті). Це означає, що перед вашим чоловіком стоятимуть важкі завдання, і, якщо ви зумієте їх краще зрозуміти, то зможете допомогти йому їх подолати.

Шон Чепмен, Сatholic Link
Переклад: Анастасія Подлюк, СREDO

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.