Середньовічні порадники з доброго вмирання навчали, що духовна боротьба триває навіть у годину смерті. Вони допомагали пережити цей момент без страху, у єднанні з Богом.
«Найкорисніше людське уміння» — так Генріх Сузо, німецький містик і теолог, який жив на рубежі XIII і XIV століть, назвав «мистецтво добре помирати». Він радив готуватися до смерті (особливо раптової), поки не стало надто пізно. Твори, що належать до «ars bene moriendi», попереджали про спокуси, які сатана використовує в годину смерті, і пропонували керівництво для гідного, католицького переходу до кращого світу. Вони також готували тих, хто супроводжував вмираючих, надавати їм допомогу: рекомендували певне духовне налаштування, користання з нагоди приступити до таїнств і читати спільні молитви.
Смерть — це найважливіший момент життя
Такі книги містили, наприклад, запитання або повчання, які хтось із присутніх мав скерувати до вмираючого: щодо сповідання віри, готовності висповідатися у скоєних гріхах, побудження до покаяння, прощення інших та відшкодування за скоєні провини.
Читайте також:
Ars moriendi — мистецтво доброї смерті
Частим і важливим мотивом (також у гравюрах) були застереження проти п’яти диявольських спокус, представлених як битва між добром і злом:
1.Спокуса щодо віри
Сатана може переконати вмираючого, що пекла не існує і що наші добрі чи погані вчинки не мають значення — бо ми не знаємо, що на нас чекає по смерті.
Тут варто пам’ятати, що злий дух нічого не зробить спокусами — якщо людина добровільно їм не піддасться. Середньовічні трактати підкреслюють роль ангела, який супроводжує вмираючу людину, нагадуючи їй, що диявол — брехун, і зміцнюючи її віру прикладами людей доброї віри.
2.Спокуса відчаю
Сатана звинувачує вмираючого, що за життя він не дотримування вчення Церкви, й нагадує про його гріхи, вміло маніпулюючи Святим Письмом. Він намагається переконати душу, що кількість і масштаб її гріхів виключають шанс на прощення і — як наслідок — на спасіння.
Цього разу ангел приходить на допомогу, стараючись залагодити тяжкість особистих гріхів вмираючого і стверджуючи, що навіть як вони тяжкі — Бог прощає гріхи тим, хто кається.
3.Спокуса нетерплячості
Ще одна спокуса: злий дух переконує хвору людину в тому, що її страждання — незаслужені, і що, крім того, близькі не співчувають їй, а чекають на її спадщину.
Ангел пояснює хворій людині, що сатана намагається звести її душу на манівці через нетерплячість.
4.Спокуса гордині
Сатана починає підкреслювати стійкість і мужність вмираючого в його боротьбі зі спокусами, підносячи його у власній думці над іншими й натякаючи, що вмираючий сам забезпечив собі вхід до Небес і що Бог повинен впустити його туди.
Ангел, однак, нагадує нам, що людина не повинна приписувати собі жодної заслуги, бо без Бога вона нічого не могла би зробити (Йн 15,5). Він також застерігає нас, що гординя є матір’ю всіх гріхів.
5.Спокуса жадібності
Демон показує вмираючій людині її майно та близьких, яких вона мусить покинути у цьому світі. Йдеться про те, щоб відвернути хворого від справ його душі.
Ангел приходить на допомогу, заохочуючи відвернутися від земних справ і подивитися на Спасителя, який добровільно покинув своїх близьких і нагим, позбавлений усього, повис на хресті. Він пропонує душі довіритися Богові та всім серцем віддатись Йому, і так отримати спасіння.
Трактати про «гарне помирання» також містили молитви, призначені для близьких, які чувають при вмираючому, та загальні роздуми, присвячені темі смерті.
Молитва Йоана Павла ІІ про свідоме життя і щасливу смерть
Надія на добру смерть
Трактати про добру смерть також нагадували близьким не обманювати хворих надіями на одужання, відговорюючи їх від належної підготовки до смерті, та щоб хворі зі страху смерті не скоїли помилку. Вмираючим рекомендували розвивати в собі почуття вдячності: згадувати благодаті, отримані від Бога, — зокрема уникнення раптової та несподіваної смерті. Вони пропонували спокійно зносити страждання — як спокутування за скоєні гріхи, і довіритися Богу.
У трактатах також описувалися духовні радощі, які відчувають вмираючі. Вказувалося на допомогу самих Господа Христа й Діви Марії, а також на захист ангелів і святих.
«Смерть не застає зненацька, коли їй передує добре життя», — наголошувалося в давніх мудрих трактатах.
Переклад CREDO за: Дорота Нєдзьвєцка, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
