«Також і сьогодні, як за часів о. Енґельмара Унцайтіґа, Христова Церква дискримінована, переслідувана, принижувана та знищувана. І це діється також і в нашій Європі, яка часто забуває про свою спадщину християнської цивілізації».
Так говорив кардинал Анджело Амато, Префект Конгрегації у справах святих, з нагоди беатифікації о. Енґельмара Унцайтіґа. Прослава німецького священика, що загинув у нацистському концтаборі Дахау, відбулася під час Святої Меси, яку представник Святішого Отця очолив у суботу, 24 вересня 2016 р., у місті Вюрцбурґу (Німеччина).
Новий блаженний народився 1 березня 1911 року в Ґрайфендорфі, на території сучасної Чехії. Коли йому виповнилося 18 років, вступив до семінарії та через 10 років прийняв пресвітерське рукоположення, обравши гаслом свого служіння слова: «Якщо ніхто не бажає, піду я!»
Священик відважно критикував політику Третього Рейху та заохочував католиків залишатися вірними Богові й протистояти брехням режиму. Тож не дивно, що вже за два роки його заарештували й відправили до концтабору в Дахау. Цей табір називають «найбільшим монастирем світу», зважаючи на те, що в період між 1938 і 1945 роками там було утримувано понад дві з половиною тисячі католицьких священиків, семінаристів і богопосвячених осіб. Разом із ними там були близько півтори сотень протестантських пасторів і православних священиків. Понад тисяча з них померли у таборі, який, таким чином, став «найбільшим цвинтарем католицьких священиків».
Перебуваючи в Дахау, о. Енґельмар вивчив російську мову, щоб змогти послужити також і в’язням, що походили зі східної Європи. У таборі він зажив слави «святого» та «ангела Дахау» з огляду на те, як опікувався недужими в’язнями, зокрема, хворими на тиф. Узимку між 1944 і 1945 роками від епідемії помер кожен десятий в’язень. У той час, як охорона вже перестала входити в заражені бараки, десятки священиків добровільно приходили туди, щоб обмити та підбадьорити вмираючих і молитися разом із ними.
Серед цих душпастирів був також о. Унцайтіґ, який в одному з листів писав: «Хоч би що ми робили, хоч би чого бажали, ‑- завжди і лише благодать провадить нас. Божа благодать допомагає нам долати будь-які перешкоди. Любов подвоює наші сили, робить нас неймовірними, задоволеними та вільними. Коли б люди лише знали, що приготував Бог для тих, які Його люблять!» Врешті-решт, тиф уразив також і о. Енґельмара, вбивши його 2 березня 1945 року, наступного дня після того, як йому сповнилося 34 роки. А за кілька тижнів американські війська звільнили в’язнів концтабору…
«Отець Унцайтіґ є променем істинної людяності серед темної ночі нацистського панування, — зазначив кардинал Амато. — Він показує нам, що ніщо не може повністю вирвати доброту із людського серця». Його мученицька смерть, за словами Префекта Конгрегації у справах канонізацій, «є для нас потрійним посланням віри, любові та стійкості».
Новоблаженного Енґельмара Унтайтінґа називають «мучеником милосердя» та «німецьким Максиміліаном Кольбе».
За матеріалами: Радіо Ватикану, Радио Ватикана
фінансово.
Щиро дякуємо!
