Роздуми до Слова Божого на І неділю Адвенту, рік А
«Тому й ви будьте готові, бо Син Чоловічий прийде тієї години, що про неї ви й не думаєте».
Опис потопу в Книзі Буття починається зі ствердження, що велика гріховність запанувала посеред люду на землі. До тієї міри, аж Господь Бог жалкував, що взагалі створив людей. Знаменне, що Господь Ісус, говорячи в сьогоднішньому Євангелії про людей, які зазнали кари потопу, взагалі не згадує про їхні гріхи. Він каже тільки, що вони їли і пили, женилися та заміж виходили й навіть не помітили, як настав потоп, у якому вони погинули. Зрештою, це ж природна і невід’ємна частина нашого життя — те, що люди їдять і п’ють, одружуються, віддаються заміж… Про що йшлося Ісусові, що саме це Він підкреслив в описі життя перед потопом?
Ну бо не те становить суть людського життя, що ми їмо і п’ємо, і створюємо сім’ї. Корови так само їдять і п’ють, і займаються своїм потомством. Але тільки людина створена на образ і подобу Божу; тільки з людиною хоче приятелювати сам Бог.
Варто це запам’ятати, що людей, покараних потопом, Господь Ісус характеризує цим одним їхнім гріхом: вони обмежили сенс свого життя тим, що єднає їх із нерозумними тваринами; Бог і надія вічного життя опинилися геть поза їхнім горизонтом.
Період Адвенту має бути часом усвідомлення всього того в нашому житті, що чинить нас подібними до отих нещасних, хто жив далеко від Бога й без надії вічного життя. Отже, це має бути час збудження в собі туги за Богом, час старань про більшу Його присутність у нашому житті й наших думках.
Ясна річ, суттєві рішення у стосунках між нами та Богом належать до Бога самого, а не до нас; то Він в усьому завжди є перший. Наша ж справа — чекання та святий неспокій, щоб не проґавити Боже пришестя. Син Божий прийшов до нас не тому, що Його привела не землю людська туга, але такий був віковічний задум Божої любові. Однак розпізнали Його тільки ті люди, хто тривав в адвентовому очікуванні на Месію.
Нині можна говорити про два види приходу Господа Ісуса до нас. Про ті звичайні приходи, про які св. Августин сказав: «Страхаюся Христа, який до мене приходить і минає мене, а я Його не помічаю, і Він уже ніколи не повернеться». Так, бо якщо я не впізнаю Ісуса, який до мене приходить сьогодні, то Він із цим даром та закликом може до мене більше вже не прийти.
А другий прихід Господа Ісуса — це, вочевидь, остаточний. Нехай ціле наше життя буде Адвентом, очікуванням на цей прихід.
о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002
фінансово.
Щиро дякуємо!
