Опитування показують, що приблизно четвертина з тих, хто декларує себе греко-католиком, ходить до храму. Хоча й Церква має найвищий рівень довіри в нашому суспільстві – знову ж таки за опитуванням. «Але опитування – це не репрезентація того, що люди насправді думають. В опитуванні моя бабця би сказала, що довіряє Церкві, але потім за столом сказала б інше», – говорить один з героїв грудневої «Кани». Отож тема актуального числа: «Навіщо ходити до церкви?».
«Нещирість у храмі серед людей – це те, що дуже відштовхує. Як і ті нісенітниці, які часом «несуть» більшість священнослужителів», – говорить один молодий фотограф, відповідаючи на питання, чому він не ходить до церкви? Інша особа вважає, що «Церква видає надто масовий продукт, який, окрім усього іншого, ще й губиться за тонами «навколоцерковного кітчу», тобто пластикових квітів, всюдисущих капличок і бабульок. І за тим усім не видно божественної сущності». Такі «відгуки» є своєрідним дзеркалом для тих вірян, які до храму навідуються часто.
Опитування, яке повели журналісти «Кани», показало, що навіть не всі християни розуміють, чому вони ходять до церкви. Літургіст і богослов Максим Тимо говорить, що багато людей уявляють собі Літургію, як певний час, протягом якого на них має щось подіяти. У своєму інтерв`ю Максим говорить про сенс і значення Літургії та про необхідність переосмислення того, що таке Літургія, і виведення її з категорії обов'язку. Він каже, що нам потрібно відновити ранньохристиянську свідомість, коли Літургія була не обов'язком, а життєвою необхідністю християнського життя.
«Нам, християнам, треба більше запрошувати людей до Церкви, – говорить у наступному матеріалі номера доктор богослов’я о.Олег Кіндій. – А також – не розчарувати людину, коли вона вже прийшла до храму». Отець наголошує, що в наших церковних громадах є великі промахи у двох речах – ми не запрошуємо і ми не приймаємо, коли людина приходить. Також о.Олег відзначає брак катехизації для дорослих у наших церквах.
Та ті, хто шукає – знаходить. Про це свідчить інтерв’ю із сім’єю Володимира і Христини Андрієцьких, в спільному житті яких почався новий відлік часу, відколи почали заглиблюватися у свою віру і стосунки з Богом.
Для багатьох читачів зовсім новий довід відкриє розмова з єдиним в УГКЦ в Україні морським капеланом о. Олександром Смеречинським з Одеси. А для шанувальників етностилю цікавими будуть інтерв’ю з колекціонеркою Роксоляною Шимчук та розмова з майстрами яворівської іграшки Оксаною Когут і Остапом Сойкою.
Журнал «Кана» є проектом видавництва «Свічадо», тому шукайте нас на сайті видавництва «Свічадо». Також запрошуємо до нашої сторінки у Фейсбуці, де можна поспілкуватися онлайн.
фінансово.
Щиро дякуємо!
