Віднайти себе

Роздуми до Слова Божого на свято Престолу св. Апостола Петра

Зараз мережа переповнена статтями про пошуки справжнього «я», про важливість робити саме «твою» працю, про важливість віднаходження того глибинного, що є в нас. І так, начитавшись цих всіх коучів-психологів, починаємо задумуватись: чи те, що я роблю, насправді моя, як би сказав Сковорода — «сродна праця», а наскільки я справжній сам із собою, де віднайти те справжнє щастя. І це не те, що ми проти цих запитань, зовсім ні, вони потрібні. Проте, де шукаємо і в кого питаємось? – саме тут постає головне запитання.

Якщо вірити сьогоднішньому Євангелію, то можна вивести одну формулу : «Віднайти Господа = Віднайти себе», при чому, ця формула — взаємно пропорціональна, тобто, чим більше ми розуміємо і шукаємо Господа, тим чіткіше ми бачимо правду про себе та все більше розуміємо, що саме ми маємо робити у житті. Пригляньмося до сьогоднішньої розмови Ісуса з учнями. Перш за все, Він запитує, ким Його вважають інші. Не залишається на цьому рівні і просить апостолів відділитись від думок інших людей і спробувати поглянути всередину себе самих, щоб дізнатися, ким Він є для них. Якщо так подумати, то майже все наше життя, вже не говорячи про нашу віру, ми будемо будувати відповідно до того, як сприймаємо Бога – якщо виключно як Суддю, який дивиться і зважує наші добрі і погані вчинки, то тоді матимемо постійно поставу тих, які чекають вироку. Спробуйте приділити сьогодні принаймні 15 хвилин тиші, щоби дати відповідь на це запитання: «Ким Бог є для мене? Як я Його сприймаю?».

Пригляньмося, що отримує Симон, після того як визнав Ісуса за Сина Бога живого. Передусім, нове ім’я, що означає нову сутність, так наче Бог наново створив Його, відродив. Бог стверджує Петра в його ж імені, відкриває йому, що він — скеля. Мабуть, Ісус тоді вже знав, що Петро Його зрадить і що знову повертатиметься до сітей та риб, проте, з упевненістю говорить, що він — скеля, міць, фундамент. Не можемо відкрити свого імені самостійно, якщо Бог нас в цьому не переконає, якщо Він нас сам так не назве. Потребуємо цього визнання так, як дитина потребує цього схвалення від батька. Окрім того, разом із новим ім’ям Петро отримує завдання, місію на все життя. Можемо все життя шукати, де є наше місце, що ми маємо робити, але знову ж таки — самі того не зможемо зробити. Марно навіть намагатися! Шукаючи Його, знайдемо як своє ім’я, так і свою місію.

Більше того, перше слово, яким Ісус звертається до Симона Петра — «Блаженний», який в перекладі також має значення «Щасливий» (грецький варіант — «макАріос»).

Всі ми панічно шукаємо щастя. Можливо, не там шукаємо?!