Майже всі знають, що у Фатімі Богородиця об’явилася трьом пастушкам. Але є ще той, кого часто називають «четвертим візіонером Фатіми». Це доросла людина, мало того — священик.
Його звуть Мануель Нуньєс Форміґао. В Католицькій Церкві він має статус Слуги Божого — його беатифікаційний процес розпочався 15 вересня 2001 р. Отець Мануель був добре освіченим професором семінарії в Сантарені, викладачем богослов’я та інших предметів.
Скептик змінює думку
На початку об’явлень у Фатімі о Форміґао було 34 роки. Він зацікавився ними у вересні 1917 року, під час п’ятого об’явлення. Ставився до цього стримано і брав участь у події, ймовірно, за порадою настоятелів. Спочатку він був налаштований скептично, але потім повністю змінив свою думку і став великим апостолом Фатіми. Так описав його ще в лютому 1918 року єпископ Порталеґре, Мануель Франко Фалькао.
Молодий священик змінив свій погляд на об’явлення, серед іншого, під впливом розмов із Гіацинтою, Франциско та Люцією. Збереглися його записи перших бесід, які 27 вересня 1917 р. (навіть зазначив, що це був четвер) він провів із трьома пастушками.
Він говорив із ними доброзичливо, але не без каверзних питань. Наприклад, допитувався про деталі одягу Божої Матері, про взуття, сережки у вухах, в якій руці Вона тримала розарій. З’ясовував, як звучить таємниця, яку Богородиця довірила дітям.
Питаючи Люцію, припустив: «Я чув, що аби звільнитися від наполегливості мера, ти розповіла йому щось як таємницю. Ти ввела його в оману і, мабуть, пізніше хвалилася, що тобі вдалося його обдурити».
Однак священик не сумнівався в щирості пояснень, які отримав від дівчинки. Він записав їх: «Ні. Пан мер справді хотів, щоби я розповіла йому цю таємницю, але тому, що я не можу сказати це нікому, я не сказав йому, хоча він дуже наполягав. Я розповіла все, що чула, крім таємниці й, можливо, тому пан мер думав, що я розповіла йому таємницю. Я не хотіла обдурити його».
Духовний опікун пастушків із Фатіми
Записи наступних розмов із молодими візіонерами багато розповідають про події, Гіацінту, Франциско і Люцію, а також про священика Формігао. Вони доброзичливі, але професійні, можна навіть сказати, холодні.
У зовсім іншому тоні той же теолог і дослідник висловлюється про справу фатімських об’явлень у текстах з 1922 р. або пізніших. Він не приховує своїх емоцій, ентузіазму, захоплення. Хід його розмов із пастушками дозволяє зрозуміти, чому цей, здавалося б, узятий з іншої сфери священик, богослов, учений здобув повну довіру трьох дітей і став їхнім духовним опікуном.
Збираючи матеріали про об’явлення, о. Мануель Нуньєс Форміґао розмовляв не тільки з дітьми, яким об’являлася Богородиця, а й з їхніми родичами та сторонніми спостерігачами. Він говорив, наприклад, з матір’ю Лусії та Мануелем Ґонсалвесом молодшим; він описав його так: «Одружений чоловік, віком близько тридцяти років, відзначається розумом і розсудливістю, а також наділений незвичайним даром спостереження».
Він поширив послання Марії
Події в Фатімі й послання стали для португальського священика сенсом життя. Він присвятив багато часу і зусиль, аби вивчити їхній зміст, був членом дієцезіальної канонічної комісії. Про його роль свідчать слова кардинала Антоніо Рібейро, який після визнання одкровень справжніми в 1930 році сказав: «Без нього Фатіма не була б тим, чим вона є сьогодні».
Через чотири роки після подій Фатіми о. Мануель Нуньєс Формігао написав книжку, брошуру під назвою «Os Episodios Maravilhosos de Fátima» («Чудові події в Фатімі»). У 1922 році він почав видавати газету «Voz de Fátima» («Голос Фатіми»), в якій був основним автором статей. У наступні роки він підготував інші публікації. Таким чином, він дуже посприяв не тільки поширенню, а й зрозумінню послання, яке принесла Богородиця, об’явившись у португальському селі.
Саме він звернув увагу на той аспект відшкодування, про який казала Божа Матір. Цікаво, що він уникав слави, яку міг би здобути завдяки фатімським об’явленням. Значну частину опублікованого матеріалу о. Мануель Нуньєс Формігао підписав псевдонімом Вісконде де Монделло.
Земля, освячена присутністю Цариці Ангелів
Отець Формігао був зачарований посланням святиню в Лурді й атмосферою цього місця. Молодим священиком він перебував там понад місяць, опікувався паломниками і був особистим свідком раптових зцілень. Тож не дивно, що, аналізуючи події в Фатімі, став їх називати «португальськім Лурдом». Коментуючи розвиток подій в наступні роки, він писав: «Ця земля, наділена прекраснішими благословеннями Небес, освячена присутністю Цариці Ангелів і глибокою вірою всього народу, сьогодні є істинним центром полум’яного культу Матері Бога і людей». У 1924 році він упровадив порядок церемонії в санктуарії в Фатімі на зразок святині в Лурді.
Можна знайти інформацію, що о. Формігао був засновником першого згромадження, пов’язаного з фатімськими об’явленнями, — Згромадження сестер Винагороджувальниць Пресвятої Діви Марії з Фатіми (засновано 6 січня 1926 року). Він категорично це заперечував. Однак, безсумнівно був його натхненником і підтримував їх різними способами.
Отець Мануель Нуньєс Формігао помер 30 січня 1958 року в Фатімі. Свій досвід він описав так:
«У період з 13 травня по 13 жовтня 1917 р. у Фатімі відбулися об’явлення. Спочатку я не вірив ані в надприродність явищ, ані в їхню реальну справжність. У моєму серці не було ні найменшого місця для Фатіми; об’явлення в Лурді заповнювали всю мою душу. Я хотів показати безглуздість подій, представлених пастушками в С’єрра д’Аре. Проте це змусило мене уважно подивитися на ці об’явлення і, зрештою, переконало мене в щирості візіонерів із Кова да Ірія та в істинності їхніх слів».
Переклад CREDO за матеріалами: о. Артур Стопка, Аleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
