Слід поширювати пошану до гідності похилих віком людей, бо вони становлять джерело багатства для суспільства.
Це один із пріоритетів, на який вказав архиєпископ Бернадіто Ауза, постійний спостерігач Святого Престолу при структурах ООН у Нью-Йорку. Він виступив у середу, 5 липня 2017 р., під час 8‑ї зустрічі Робочої групи, що займається питаннями так званого третього віку. Засідання тривають у Нью-Йорку від 5 до 7 липня.
Зупинившись на темі внеску похилих віком осіб у суспільний розвиток, ватиканський дипломат підкреслив: уважність до цієї категорії осіб набирає дедалі критичнішого значення з огляду на швидке зростання їхньої кількості. За його словами, відповідь на потреби похилих віком та розвиток конкретних заходів, необхідних для того, щоб їхні права були захищені, належать до невідкладних пріоритетів.
Архієпископ Ауза нагадав слова Папи Франциска, сказані під час загальної аудієнції 4 березня 2015 року: «Завдяки поступові в медицині тривалість життя продовжилася. Але суспільство “не розширилося” для життя! Кількість похилих віком зросла, але наші суспільства не організовані належним чином для того, щоб зробити їм місце з належною пошаною та конкретною уважністю до їхньої тендітності та гідності».
У цьому контексті представник Ватикану звернув увагу на те, що похилі віком люди додатково вразливі в різних аспектах, зокрема в тому, що стосується бідності, самотності й стану здоров’я. Також і стихійні лиха, збройні конфлікти чи фінансові кризи спричинюються до погіршення їхнього становища, утруднюючи доступ до служб невідкладної допомоги, й без того непростий з огляду на фізичні обмеження, пов’язані з втратою мобільності.
Як зауважив представник Святого Престолу при ООН, похилі віком люди надто часто виявляються виключеними з активної участі в суспільному житті. Різні політичні програми та стилі поведінки можуть відкинути на узбіччя тих, які свого часу перебували у центрі наших спільнот, тоді як вони, згідно зі словами Папи Франциска, є «ресурсом мудрості нашого народу».
«Доки ми молоді, — говорив Папа Франциск під час згаданої загальної аудієнції, — ми схильні ігнорувати старіть, ніби йдеться про якусь хворобу, від якої слід триматися якнайдалі. Коли ж постаріємося, особливо тоді, коли ми бідні, самотні хворі, то відчуваємо прогалини суспільства, запрограмованого на ефективність, наслідком чого стає ігнорування похилих віком».
Отож, як наголосив ватиканський дипломат, опрацювання й поширення політик і практик, що сприятимуть залученню похилих віком людей до політики й процесу прийняття рішень, це якнайнагальніша потреба. Необхідно також гарантувати належне пенсійне забезпечення людей та доступ до постійного розвитку.
Щодо похилих віком, кого зачепили хвороби, інвалідність або когнітивні проблема, або хто живе в ізольованості й не може сприяти суспільному розвитку, архиєпископ Ауза підкреслив: вони проживають період, позначений великими потребами. І саме в цих обставинах на нас лежить обов’язок виявити їм свою любов і пошану.
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
