Нарікання притаманне рабам невдячним

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 17 жовтня

Бачиш, що апостол учить филип’ян не нарікати? Нарікання притаманне рабам невдячним і бездушним. Насправді ж, скажи, який син нарікає, коли трудиться на користь батька і для самого себе? Подумай, каже він, що ти трудишся для самого себе, що збираєш для самого себе. Нарікати — справа тих, хто працює для інших; а тому, хто збирає для себе, чого нарікати? Через те, що не збільшуються його статки? Але це не причина. Навіщо нарікати тому, хто працює добровільно, не з примусу? Краще вже нічого не робити, аніж робити нарікаючи, бо ж сама справа тоді втрачає цінність.

Каже Павло, що багато близьких змушують вас нарікати (на це він натякає словами серед лукавого і розбещеного роду); але саме це і є дивним: бути дратівливим і зовсім цього не помічати. Зірки світять уночі, їх видно в темряві, і від цього вони зовсім не втрачають своєї краси — сяють ще більше, а при світлі не показують себе в такому вигляді: так і ти сяєш більше, коли залишаєшся праведним серед розпусних.

Дивовижно — бути непорочним. А щоб цього не говорили, апостол наперед сказав їм це. Що означає зберігаючи слово життя? Означає — бути призначеним до життя в майбутньому віці, належати до тих, що спаслися.

св. Йоан Золотоустий

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або гаманець WebMoney: WMU U597761928561.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com