Одному з монахів згромадження Шкільних Братів подумалося, що хвилястий ландшафт Гернсі дуже подібний до Лурда. Тож він вирішив збудувати грот, подібний до того, де об’явилась Діва Марія. Але його співбратам грот не сподобався…
Щоби зрозуміти історію так званої Маленької каплиці, що на острові Ґернсі (Нормандські острови) в протоці Ла-Манш, треба заглибитися в історію освіти в Європі.
Місія Шкільних Братів
Перші форми загальної освіти у ХІІ столітті виробила Церква. За її тодішнім принципом, кожна парафія була зобов’язана призначити вчителя, що мав за завдання навчати тих, хто не міг дозволити собі приватну освіту.
Наступні століття Європи були періодом інтенсивної діяльності орденів та згромаджень, місією яких було поширення освіти. Одним із таких згромаджень були Шкільні Брати. Цю спільноту заснував 1680 року французький священник, пізніше канонізований, Жан Батист (Йоан Хреститель) де Ла Саль.
Читайте також:
4 святих квітня, які можуть навчити нас молитися без перерви
Його згромадження процвітало два наступні століття. Однак коли французький уряд у 1904 році ухвалив закон про заборону релігійних шкіл — Шкільним Братам довелося продовжувати свою освітню місію у вигнанні.
Деякі ченці потім вирушили на Нормандські острови, недалеко від північного узбережжя Франції. Там Шкільні Брати придбали землю під назвою Ле-Вокбеле, де заснували ферму й побудували дерев’яний сарай і кам’яний будинок.
Грот, як в Лурді
Одному з братів горбистий ландшафт Ле-Вокбеле нагадував Лурд; отож він вирішив зробити там грот, подібний до того, що був на місці об’явлень Богоматері. Брата звали Деодат.
Перший грот, який він спорудив у 1913 році, був менш ніж 3 метри завдовжки та трохи більше метра завширшки. Його невеликі розміри викликали невдоволення у співбратів, тому брат Деодат вирішив розвалити свій витвір.
Однак критика його не знеохотила. За рік він завершив будівництво дещо більшої каплички, яка вже могла вмістити до чотирьох осіб. Але коли ординарій Портсмутської дієцезії приїхав на Ґернсі в 1923 році, щоб освятити каплицю, — він не зміг туди увійти через завузький дверний отвір.
Нічим не знеохочений брат Деодат вирішив побудувати ще одну каплицю. В подальші дні він мурував стіни і стелю каплиці, а також прикрашав її камінням і шматочками порцеляни.
Початок Другої світової війни перервав зусилля Деодата. А 1939 року йому довелось повернутися до Франції через погіршення здоров’я. Однак перед від’їздом із Ґернсі він залишив завдання оздоблювати каплицю, переказавши його своєму братові Сефасу (Кифі). А той протягом наступних 30 років — до виходу на пенсію в 1965 році — втілював задум співбрата.
Врятувати Малу каплицю Ґернсі
Між 1965 і 1975 роками каплиця почала занепадати. На щастя, труди брата Деодата вдалося врятувати завдяки ілюстрованій статті в Daily Mirror. У ній описувалася краса цієї невеликої релігійної споруди, і незабаром капличка стала однією з найвідоміших пам’яток острова.
Після публікації в Daily Mirror люди з усього світу стали надсилати порцеляну для прикрашання каплиці. Віцегубернатор, який керував островом від імені британського монарха, подарував Шкільним Братам перламутр. 1977 року постав місцевий комітет для реставрації та консервації Малої каплиці. Тоді ж провели терміновий ремонт фундаменту й даху.
Ця мініатюрна, чудово прикрашена каплиця, яка вважається найменшим освяченим храмом у світі, донині продовжує приваблювати натовпи відвідувачів як одна з найвідоміших туристичних пам’яток Нормандських островів.
фінансово.
Щиро дякуємо!
