Я не ходила на пляж, бо мала три кіло зайвої ваги; я не відповідала на пропозиції про роботу, бо воліла чекати, поки мене звільнять. Багато років зайняло у мене життя в «чернетці».
Колись я зробила огляд втрачених життєвих можливостей і побачила, скільки хороших речей я згаяла через те, що не приймала себе. Довгі роки я уникала фотографуватися, бо вважала, що в мене завеликий ніс (але я й до сьогодні не знаю, як тоді виглядала). Я носила спідниці до кісточок, аби ніхто не помітив, що мої ноги не годяться для міні.
Я не ходила на пляж, тому що мала три кілограми зайвої ваги і могла би образити естетичні почуття інших людей. У коледжі я не ходила на різні заходи, бо серед своїх подруг, які добре танцювали, не мала би шансів з’явитися на танцмайданчику. Коли я виросла, то не відповідала на цікаві пропозиції про роботу, переконана, що краще відмовитися самій, ніж потім почути це від інших. Я думала, що моє справжнє життя почнеться тільки тоді, коли я: схудну до розміру олівця; одружуся з англіканським пастором, який навернувся на католицизм (ну, йшлося про англійську і мудрого чоловіка); напишу блискучий роман; здобуду клас S у латиноамериканських танцях; і закінчу другий факультет.
Коли я пізнала Бога, Він делікатно і з повагою став зцілювати мій викривлений образ себе. І переконував, що я не мушу бути ідеальною, аби бути щасливою. Я також дізналася, що для Нього я завжди гарна — не тому, що у Нього поганий смак, а тому, що я Його донька. Завдяки зустрічі з Богом багато моїх попередніх проблем виявилися абсурдними, щоб не сказати «ідіотськими».
Три способи поліпшити якість життя
Ну, і що з того, якби я не змогла ці висновки втілити в життя? Аж після того, як я вийшла заміж і народила дітей, до мене дійшло, що близькі люди не потребують мене з мініатюрним носом, фігурою сталактиту і хворими амбіціями. Проте їм би сподобалося, якби я менше турбувалася про себе і більше вміла насолоджуватися життям.
Коли я почала говорити про це з іншими жінками, виявилося, що деякі з них пройшли аналогічний шлях. Вони розповіли, як відмовилися від справ, не гідних боротьби, і це їм пішло на користь. Це дало мені додаткову мотивацію до змін.
1.Учіться на помилках інших
Існують три способи поліпшити якість вашого життя. Перший — це вчитися на чужих помилках. Отже, якщо дві мої подруги для того, щоби схуднути, пили оцет, і тепер у них хворі нирки, — я роблю висновок, що цей метод призводить до більших втрат, ніж переваг. (Проблема полягає в тому, що людина нечутлива до логічних висновків і вважає, що як щось комусь зашкодило у дев’яти випадках, то вона буде першою, хто досягне успіху).
2.Учіться на своїх помилках
Другий спосіб — учитися на власних помилках. Це означає, що, наприклад, якщо мої стосунки з чоловіками, патологічно прив’язаними до своїх матерів (з якими вони слухняно узгоджували рішення щодо своїх стосунків), були невдалими, то я не погоджуся на друге побачення з чоловіком, який на першому пристрасно розповідає про свою матусю. Навіть якщо він неземної краси, — адже я знаю, що відносини з ним не мають шансів на нормальність.
3.Об’єднайте перші два способи
Третій спосіб — це поєднання двох перших. Він базується на тому, що я регулярно переглядаю своє життя, дивлюся на помилки інших людей і як вони їх виправляють, збираю інформацію і роблю висновки. А тоді коригую власну поведінку і не обманюю себе тим, що щось зміниться назовні, якщо не змінюся я. Життя — надто важливе завдання для того, щоби роками плисти за течією, ліниво махаючи хвостом. Іноді треба ним дуже намахатися, аби змінити напрямок, оскільки дотеперішній вів у нікуди.
Я не психолог ані психотерапевт чи коуч, тому пишу не як людина, яка професійно підготовлена допомагати іншим, а як жінка, дружина, мати і християнка — і в кожній із цих сфер свого життя я колись мусила добряче намахатися хвостом, аби змінити напрямок чи відштовхнутися від дна.
Я переживала кризи, плакала в подушку, робила чергові помилки… Іноді я сама робила висновки, а іноді інші мали витягувати мене з неприємностей. Але, помиляючись, я багато чого навчилася, і сьогодні цей досвід став моїм капіталом. Хоча я визнаю, що відчула розчарування, побачивши, скільки років у мене забрало життя «у чернетці», коли я пасивно чекала на переміни ззовні, перш ніж почати жити насправді.
Переклад CREDO за: Анна Лєсонь-Зугадлєвіч, Deon
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
фінансово.
Щиро дякуємо!
