Існують люди, які здобули дружбу Господню тим, що добре сповідалися і здобули деяке каяття, але двох днів не проходить, як вони повертаються до колишнього. Поза всяким сумнівом, це не та дружба, про яку просить Дружина. Дочки мої, намагайтеся не винуватитись перед духівником весь час однією і тією ж провиною!
Воістину, нам неможливо взагалі уникнути всякої провини, але нехай вони принаймні змінюються, так, щоб не пускати коріння. Викорчовувати їх було б тоді набагато важче, і вони змогли б навіть породити багато інших. Коли ми сіємо траву або садимо деревце і поливаємо їх кожен день, вони ростуть так добре, що потім, щоб їх позбутися, потрібні лопата і мотика. На мою думку, це те, що відбувається, коли ми щодня робимо одну й ту ж провину, нехай навіть найменшу, і не виправляємось. І навпаки, посадіть у землю рослину, хоч один раз, хоч десять, і відразу ж виривайте її: зробити це вам буде дуже легко.
У молитві треба просити у Господа тієї милості, про яку я говорю, тому що самі по собі ми мало що з себе являємо, ми більш здатні додавати до своїх провин, ніж зменшувати їх. Думайте про те, що на страшному суді, який відбудеться у годину смерті, це питання не здасться незначним, особливо нам, яких Всевишній Суддя в цьому житті взяв собі в дружини. Яка ж це висока гідність! Вона цілком така, що має спонукати нас все приводити в дію, щоб задовільнити Божественому Владиці, нашому Цареві.
Але повернімося до людей, про яких йде мова: вони дуже погано відплачують за дружбу, яку Він їм дарує, раз вони так швидко стають знову його смертельними ворогами. Яке ж велике милосердя Боже! Хіба знайдемо ми коли-небудь когось такого терплячого? Якби така річ сталася між двома друзями, вони ніколи не забули би про неї, і їхня дружба вже не була би такою міцною, як раніше. А між тим, скільки разів ми таким чином пориваємо з нашим Господом! І скільки років він наполегливо продовжує чекати нас! Будь благословенний, Господь мій і Бог мій, за те, що терпиш нас з такою добротою! Наче Ти забуваєш про свою велич, щоб не карати за чорну зраду так, як вона того заслуговує! Стан цих душ здається мені дуже небезпечним, бо – хоча милосердя Боже і є те, що воно є,- ми, тим не менше, бачимо багатьох людей, що так жили, вмираючими без сповіді. Дочки мої, нехай збереже нас його Велич від такого небезпечного стану – я прошу Його про це в ім’я Його Самого!
фінансово.
Щиро дякуємо!
