Роздуми над Першим читанням на п’ятницю ХХІ Звичайного тижня, рік ІІ
Брати! Христос не послав мене хрестити, але звіщати Євангеліє, і то не в премудрості слова, щоб не ударемнити хрест Христа. Тому що слово про хрест є безглуздям для тих, хто гине, а для нас, які спасаємося, це – Божа сила.
Адже написано: «Знищу мудрість премудрих, а розум розумних відкину!» Де мудрий? Де грамотний? Де вчений віку цього? Хіба мудрість світу Бог не обернув на безглуздя?
Оскільки світ своєю мудрістю так і не зрозумів Бога в Його Божій премудрості, то Богові сподобалося спасти тих, хто вірить, безумством провіщення. Бо юдеї вимагають чудес, а греки шукають мудрості. Ми ж проповідуємо розп’ятого Христа: для юдеїв – це спокуса, а для язичників – безглуздя. А саме для покликаних – і юдеїв, і греків – Христа, Божу силу й Божу премудрість. Адже «немудре» Боже є розумнішим від людського, і «немічне» Боже є сильнішим від людського.
1 Кор 1,17-25
Апостол Павло переходить до високих нот напоумлення християн Корінта. У вчорашньому читанні Павло не випадково говорив про те, як вони були збагачені Богом даром слова та знання. Прекрасні дари! Але їх можна неправильно використати. Греки очікують гарних проповідей, чітких логічних конструкцій. А Павло розказує їм історію спасіння — колись уже Бог пробував привести до себе людей чудесами та мудрістю, але людство відкинуло все. І Бог обрав шлях хреста — безсилого, немудрого, болючого… Це і є дорога Божа.
Ми теж можемо шукати красномовства. Або чудес. Бо гарно, корисно, ефектно. Але справжня мудрість у хресті Ісуса: негарному, немудрому, шорсткому. Там Божа мудрість і Божа сила.
Сам Павло знав риторику. І сьогодні абияке проповідування теж не може бути виправдане вченням апостола про хрест. Але християнство все одно зіткнеться з цим парадоксом: людська мудрість чи Боже безумство, чудо чи безсилля.
Яскравий заголовок статті — і тисячі кліків та «вподобайок». Якесь чудо — і людська цікавість і прагнення надзвичайного притягує натовпи. А Христос обрав правило засіяного зерна: треба вмерти, щоб принести плід. Треба пожертвувати, щоби почин мав майбутнє. Те, що здавалося слабким і недолугим, приносить несподівані плоди. А гарно продуманий і запланований захід чомусь стає в’ялим і пустим.
Науку хреста треба відчувати на власній шкірі. Тоді все стане зрозумілим. Тоді християнство стане справжнім.
фінансово.
Щиро дякуємо!
