Роздуми над Словом Божим на четвер IV тижня Великого Посту
Проблема істинності, правильності вибору — як не помилитися, приймаючи рішення. Навіть Ісусові довелося стикнутися з нею. В розмові з учнями Він говорить про «справи, які Отець дав Йому зробити», тобто, певно, про натхнення, які прийшли до Нього під час молитви. Таким чином Він підказує, де нам шукати відповідь на наші запитання. Звернімося тепер до тексту з Євангелія від Йоана (Йн 5,31-47):
Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе. Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, – правдиве. Послали ви були до Йоана, і він посвідчив правду. Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися. Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись. Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, – ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав. І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи. І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, – ви бо не віруєте в того, кого він послав. Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, – а й вони свідчать за мене! Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним. Слави не приймаю я від людей. Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога. В ім’я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене. Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли. Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте? Не гадайте, що я перед Отцем винуватиму вас: Мойсей – ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте. Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він! Не віривши ж його писанням – як моїм словам повірите?»
Чи бувало так, що ти помолився, запитав Бога, навіть помедитував над Святим Письмом, але нічого не почув? Якщо так, то в тебе могло з’явитися відчуття, що або ти не можеш чути Бога, або цей фрагмент зовсім не стосується твого життя. Та десь у глибині душі ти знаєш, що це слово «саме в десятку», просто твоє серце ще недостатньо відкрите, щоб прийняти його. Церква говорить, що Бог прагне являти нам себе та свою волю через Святе Письмо. Але, як і багато чого в християнському житті, це не відбувається миттєво. Щоб навчитися слухати Святого Духа, потрібно трохи часу, уваги й наполегливості. Тепер хочемо поділитися рекомендаціями, які сформувала Традиція Церкви:
По-перше, визнач, як саме ти будеш читати Біблію. Наприклад, роздумуй щодня над літургійними текстами або послідовно читай одне з Євангелій.
По-друге, завжди починай з молитви до Святого Духа, проси Його просвітити твій розум і відкрити твоє серце, щоби зрозуміти прочитане.
По-третє, читай повільно і вдумливо. Уяви собі ситуацію, про яку читаєш. Уяви, що Ісус сам розповідає тобі цю історію. Потім побудь у тиші й дозволь Йому говорити.
По-четверте, після молитви запиши думки і натхнення, які прийдуть до тебе.
І головне — вчися слухати тихий голос Святого Духа, який поступово відкриватиме тобі глибинний сенс Святого Письма взагалі та в твоєму житті, зокрема.
«Святий Духу, принеси тишу в моє серце. Допоможи мені по-новому слухати Слово Бога. Нехай Твоє натхнення керує мною і спонукає до дії.»
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
