Святий Фелікс із Канталіче

Римо-катол.: 18 травня (довільний спомин)

Ім’я святого Фелікса з Канталіче не знане так широко, як імена таких його сучасників, як, наприклад, св.Филипа Нері, св.Карла Борромео або папи св.Сикста V, другом яких під час земного життя був сьогоднішній святий. Його спомину немає в календарі, ухваленому Конференцією єпископів РКЦ в Україні. Однак його вшановують у капуцинських монастирях, а його ім’ям зветься одне з жіночих чернечих згромаджень. Це Сестри св.Фелікса з Канталіче Третього Чину святого Франциска Ассизького, або Сестри-Феліціянки (латиною — CSSF), для яких він є не тільки покровителем, а й прикладом чернечого життя. Отже, хто ж він, один із покровителів сьогоднішнього дня?

Фелікс із Канталіче народився 1515 року в Умбрії, на північний захід від Рима. Походив з бідної родини, тому не мав жодної освіти. Але мав щось більше за освіту: Божу мудрість, джерелом якої для нього був хрест Господа Ісуса Христа. А завдяки тому, що з самого дитинства він не з чужих слів пізнав, що таке бідність, — умів розуміти бідних і нужденних, бачити їхні потреби, а відтак — їм служити: ділити з ними хліб, а їхні потреби довіряти Богові в молитві. 

1543 року Фелікс вступив до Ордену Братів Менших Капуцинів. Спочатку він був у монастирі в Антіколі, потім його перевели до монастиря Монте Сан-Джованні в Римі, де наш святий провів понад40 років, збираючи милостиню для монастиря. Значну частину того, що вдавалося зібрати, він роздавав убогим і нужденним. Приходив із допомогою до хворих і престарілих.

Як ми вже згадували, св. Фелікс не мав освіти. Також і в монастирі він не отримав широких і глибоких богословських знань. Але його вирізняла глибока споглядальна молитва, суворість і вимогливість до самого себе в особистому житті — і, здавалось би, несумісна з цією суворістю лагідна й весела вдача. І, звісно — адже без цього чернече життя втрачає сенс,— велика любов до Бога. Займаючись удень збиранням милостині, він багато годин уночі присвячував поклонінню Пресвятим Дарам. Розповідали, що він мав видіння Божої Матері, яка передала йому Дитя Ісуса. Це тим більш вірогідне, що св. Фелікс, як і його друг св. Филип Нері, дуже сильно любив дітей. Годинами перебуваючи на римських вулицях, він збирав дітей і навчав їх істин віри й християнського життя. Часто помазував дітей олією, що призначалася для лампадки біля Пресвятих Дарів. Тому в день його спомину дітей помазують «олією св. Фелікса».

На його любов діти відповідали своєю любов’ю. Втім — не тільки діти. За більш ніж сорок років збирання пожертв на римських вулицях він, завдяки своїй веселості, простоті й відкритості, поєднаними із глибокою побожністю, став однією з найбільш улюблених і популярних осіб «Вічного Міста». Зберігаючи у повсякденному житті простоту життя, радість і смирення, він за все, щоб з ним траплялося, дякував Богу словами «Deo gratias!» («Богові подяка»). Тому — адже його справжнє ім’я знали не всі — був відомий серед містян за прізвиськом «брат Деограціас».

Цю глибоку вдячність Богу, поєднану з відчуттям необхідності розкаяння за гріхи — адже він ще мав дар сліз і бувало так плакав над власними і чужими гріхами під час Святої Меси, аж не міг промовляти молитви і співати псалми,— Фелікс зберіг до останнього моменту земного життя.

Завершення земного паломництва Фелікса з Кантеліче сучасники описують так. Якось він увійшов до своєї келії і на запитання отця-гвардіана, чим він у цю мить займається, відповів: «Шукаю смерті!»Невдовзі він серйозно захворів. Хвороба приносила йому жахливі болі. Лікарю, який спитав його про самопочуття, Фелікс сказав: «Моє тіло хотіло б, щоб не було болю. Для нього краще не страждати. Але я не звертаю на нього увагу: його обов’язок — воля Божа». Тоді лікар запитав: «Чому ви не прикличете Господнє ім’я, щоб Він прийшов і зцілив вас?» — «Пане докторе, — відповів Фелікс, — як то я міг би просити про це Ісуса? Якщо Він торкає мене болем, то чинить це з любові до мене. Чи не повинен я з любові до Нього прийняти цей біль?Адже інакше це було би невдячністю з мого боку».

Коли ж хвороба посилилась, Фелікс, відчуваючи наближення останньої миті, попросив про Святе Причастя. Після того він звернув погляд до неба. Його обличчя випромінювало таку невимовну радість, аж один священик запитав його, що він бачить. Фелікс відповів: «Що я бачу, ви поки що бачити не можете». І заснув у Господньому мирі.

1712 року папа Климент XI зарахував Фелікса з Канталіче до числа святих. Він вважається покровителем дітей і хворих. Днем його спомину встановлено 18 травня.

В нашій країні св. Фелікса з Канталіче особливо вшановують Брати Менші Капуцини. Він — один із покровителів храму і капуцинського монастиря Матері Божої Ангельської у Вінниці. А сестри-феліціянки щодня просять його про заступництво такою молитвою:

Святий Феліксе, покірний Сину святого Отця Франциска, Тобі Провидіння Боже довірило наше Згромадження. Візьми нас під свою особливу опіку і випроси нам чесноти, приклад яких Ти нам подав.
Нехай за Твоїм зразком ми полюбимо вбогість, покору, послух і зневагу світу. Нехай наші серця пориваються до єдності з Богом, не перестаючи одночасно присвячувати себе ближнім.
Випроси нам рясне Боже благословення на всю нашу працю, боротьбу і страждання. Вчини, щоб ми, коли служимо з францисканською простотою і радістю духа, самі почувалися щасливими у нашому покликанні та вміли вказати іншим, особливо молоді, шлях до справжнього щастя і до любові Бога. Амінь.