Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 6 жовтня
І немов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно. Одному він дав п’ять талантів, другому — два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від’їхав.
Дуже добре відома притча про таланти: п’ять, два і один. На перший погляд — нерівномірно розподілені гроші та обов’язки. Гроші тут не є оплатою за працю, а завданням щось із ними зробити.
У тексті не згадується про те, що пан каже зробити з цими талантами. Вказується лише те, що кожному рабу дано за його спроможністю / силою / здібністю. А далі підтверджується те, що двоє з трьох мали саме таку здатність: раб із п’ятьма талантами заробив ще п’ять, із двома — інші два. Ніхто не заробив ані більше, ані менше. Лиш той з одним талантом закопав свій талант. Він ніби нічого поганого не зробив (бо ж таланту ніхто не вкрав), він зберіг його в надійному місці і вчасно віддав. У чому ж проблема?
Є гарні слова бізнес-тренерки Наталі Ґрейс: Життя — це не зберегти себе, а грамотно розтратити. Якщо Бог щось мені дав, то бажає бачити результати. Він дає мені за моєю спроможністю. Мені дав талант до музики, до слухання людей, дар слова, щоб я могла писати і говорити щось, що допоможе іншим. Дав мені очі і розум, щоб усе це в собі розпізнати. Бог дає кожному набагато більше, ніж п’ять талантів. Лише є два типи людей: ті, які дякують Богові за те, що Він дав, і діють відповідно до цих дарів. А є ті, які нарікають на Нього за те, чого Він не дав, і чекають чогось, чого не мають, закопавши все подароване глибоко під шаром незадоволення.
Кожен робить свій вибір: жити з порожніми руками і очікувати невідомо чого чи брати своє життя в руки і творити з нього шедевр.
Бог створив кожного з певною спроможністю. Я не мушу вміти і робити все на світі, але моє серце містить таємницю, вкладену при створенні: до чого я покликана. Мені страшенно боляче дивитися на людей, які роблять те, що ненавидять. Коли творчі люди замість того, щоб співати, малювати і писати книги, з наріканням сидять у бухгалтерії. Коли ті, що мріяли бути балеринами чи стюардесами, вивчились у медичному і тепер калічать людей. Як важливо вміти побачити, до чого в людини є хист, і повести в правильному напрямку: не ламаючи, а плекаючи юну душу.
Господи, який твориш нас тисячі років, а жодного разу не повторився, навчи нас жити на повну силу. Хай те мале, над чим Ти нас поставив, стане великим…
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com