Кожний храм може бути центром

Роздуми над Божим Словом на вівторок XXXIV звичайного тижня, рік І

Лк 21,5-­11

Коли ж дехто казав про храм, що прикрашений дорогоцінним камінням та дарами, тоді Господь Ісус сказав: надійдуть ті дні, коли з того, що бачите, не зостанеться й каменя на камені, який не зруйнується… І запитали Його та сказали: Учителю, коли ж оце станеться? І яка буде ознака, коли має початися це? Він же промовив: стережіться, щоб вас хто не звів. Бо багато-хто прийдуть в Ім’я Моє, кажучи: це Я, і час наблизився. Та за ними не йдіть! І як про війни та розрухи почуєте ви, не лякайтесь, бо перше статись належить тому. Але це не кінець ще. Тоді промовляв Він до них: повстане народ на народ, і царство на царство. І будуть землетруси великі та голод, та моровиця місцями, і страшні та великі ознаки на небі.

Уяви реакцію людей на ці слова Ісуса Христа і потрясіння учнів… Він тільки­ но вигнав настирливих міняйлів із Храму, відкинув брехливі випади первосвященників і книжників, вказав, як на приклад, на дві лепти бідної вдови. Тож Той, Хто так любить Храм, мав би проголосити час процвітання для цього святого місця! Бо, згідно з ученням рабинів, воно було центральною точкою Божої світобудови. До того ж, без Храму не могло бути жодних свят, молебнів і паломництв.

Як і передбачив Христос, Храм був зруйнований. Це сталося 70 року від Р.Х., коли римська армія взяла штурмом Єрусалим і придушила повстання євреїв.

Крім очевидних фактів — виконання пророцтва чи кари за гріхи, — Бог дав зрозуміти, що віднині більше немає місця, яке би мало монополію на Його вшанування. Господь готовий бути з нами завжди і всюди. Де будуть серця, відкриті для Нього, там і буде центр світобудови. Тепер ми чекаємо того часу, коли весь світ переміниться Божою благодаттю. А до того моменту Господь перебуває у храмі твого серця, в кожному із твоїх братів і сестер у Христі, та особливим чином — у кожній Дарохранильниці в усіх храмах світу.

Тому прослав Ісуса за Його незбагненну й безмежну любов, заради якої Він не тільки прийшов на землю, а й залишився з нами назавжди.

«Христе, уповаю на Твою любов і мудрість. Допоможи мені довірити Тобі кожен день мого життя, всі його труднощі й радощі.»

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, на віки вічні. Амінь.

Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.