Замало мати віру, треба жертвувати її Богу

Роздуми над Божим Словом на суботу І тижня Адвенту

Того часу Ісус обходив усі міста й села, на­вчаючи в їхніх синагогах, про­повідуючи Євангеліє Царства й зці­люючи всяку недугу і всяку хво­робу. Побачивши ж юрби, зми­лосердився над ними, оскільки були знеможені та повалені, наче вівці, які не мають пастуха. Тоді каже Ісус  своїм учням: «Жнива великі, а робітників мало. Тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на свої жни­ва». Прикликавши Дванадцятьох своїх учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб вига­няти їх і зціляти всяку хворобу й усяку недугу: «Йдіть радше до загиблих овець дому Ізрáїля. Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне. Хворих оздоровляйте, мертвих воскре­шайте, прока­жених очищайте,  бісів виганяйте; даром отри­мали – даром давайте».

Мт 9, 35 – 10, 1. 6-8

 Нещодавно  на похороні я розмовляв з однією жінкою. Вона мені доводила — і, треба визнати її чесність, дуже щиро, — що не довіряє теперішнім священникам, батюшкам: «Це не священники, — сказала вона. — Треба мати віру в серці, а все інше не потрібно».

Справді, віра — це те, що може дозріти в серці людини; але цю віру треба представити Господу, зібрати плід, інакше вона так і залишиться без плоду в цій людині. Церква послана не для того, щоб експлуатувати людину, — як комусь здається — а для того, щоби прийняти віру людини та представити її Господу. Щоб ця віра, яка ледве тліє у серцях багатьох людей поза Церквою, не була змарнована і не загинула. Як Церква повинна це робити — читаємо в сьогоднішньому Євангелії.

Подумаймо сьогодні: як я представляю свою віру Господові? Чим, або Ким є для мене Церква: чи це інституція, чи справді Наречена Господа? Що маю в серці до тих, кого Господь посилає у світ від свого імені: до священників, єпископів, до Папи Римського? Чи я молюсь, і як я молюсь (усвідомлюю чи не усвідомлюю важливість завдання покликаних) за нові покликання до служби Богові? Чи не зосереджуюсь надмірно на особистих рисах священника, єпископа, а не дивлюсь одночасно на його служіння з вірою? Чи молюся за пастирів?