Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 5 лютого
Дві головні заповіді любові. Що означає для мене всім серцем cвоїм, усією душею cвоєю, всією думкою cвоєю й усією силою cвоєю?
Я завжди мав відчуття, що Господь хоче моє серце цілком, Він не хоче ділити його з кимось іншим. Але навіть коли я розумію, що маю любити Бога кожним ударом свого серця, — часто бачу, як багато місця віддаю у своєму серці іншим божкам: спортові, роботі, грошам, лінощам, телевізору тощо. І їх багато, рискають довкола, щоб «царювати» в моєму серці, щоб поневолити та зруйнувати (пор. 1Пт 5,8).
У моєму житті був час, коли мене ошукували і збивали з дороги багато божків. Справжню свободу я пізнав, коли віддав своє серце Богові, коли попросту здався Йому. Але це не був безболісний процес. Я би порівняв його з візитом до зубного лікаря, який вирвав старий дірявий зуб.
Із Богом так само. Я уникав віддати своє серце Богові, бо розумів, що може бути боляче відмовитись від багатьох речей, до яких я звик і навіть любив. Але водночас я розумів, що це найкраща дорога до зцілення та свободи.
У сьогоднішньому читанні Господь пояснює, що любов до Бога здійснюється через любов до ближнього. Справді, непроявлена любов — це не любов взагалі (св.Тереза). У Мт 25,35-40 дуже чітко сказано, що таке любов до ближнього. Люблячи бідного, хворого, потребуючого, я фактично люблю Бога. Але що я зрозумів: непотрібно обов’язково бігти на вулицю шукати тих, які потребують. Вони є поруч — це члени моєї родини, які справді потребують моєї любові, уваги, піклування, часу.
Так, любов до ближнього є індикатором моєї любові до Бога (Ів 4,20). Тоді, коли я можу бути терплячим, турботливим, всепрощаючим, добрим до моїх близьких, саме тоді я насправді люблю Бога.
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com
фінансово.
Щиро дякуємо!
