Роздуми над Словом Божим на вівторок Х звичайного тижня, рік ІІ
Мт 5, 13–16
Ісус сказав: ви — сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба — викинути її геть, щоб топтали люди. Ви — світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла та й не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.
Сьогоднішній фрагмент із Євангелія від Матея належить до тієї категорії слів Ісуса, котрі слухаємо радо і натхненно аж до того моменту, поки не заглибимось у їхнє значення. А коли ще й зрозуміємо, які зміни це принесе в наше життя, тоді виникає спокуса все забути і з радістю слухати щось інше, більш приємне. Чому так? А спробуйно чесно відповісти на такі запитання.
Чи готовий ти стати «сіллю»? Сіль, звичайно, штука необхідна і додає страві смаку, та ніхто не бажає її «багато». Зверни увагу на те, у якому місці перебуває на твоїй кухні сільничка? Напевно ж, стоїть у куточку, поки не виникне в ній потреба. Скористались — і знову поставили на звичне місце. У певному сенсі, головна якість служіння «підсолювати» — це смирення. І хоча без солі мало яка страва може обійтись, та все одно сіль не буде посідати чільного місця в меню. Ось так само і роль християн у світі, у своєму оточенні — надати гарного смаку, вберегти від зіпсуття, та все одно перебувати на своєму місці в кутку.
У родинах часто складаються драматичні ситуації. Ісус попереджав про це: «Кожний, отже, хто визнає Мене перед людьми, того і Я визнаю перед Моїм Отцем Небесним. (…) Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю. Не мир прийшов Я принести на землю, а меч. Я прийшов порізнити чоловіка з його батьком, дочку з її матір’ю і невістку з її свекрухою. І ворогами чоловіка будуть його домашні» (див. Мт 10, 32. 34–36). Хоч ці слова шокують, та добре зрозумілі в даному контексті: далеко не всі захочуть поставити Боже слово на перше місце, а свої особисті бажання на друге. Егоїзм завжди прагне сісти на «трон». Тому конфлікту, як внутрішнього, так і соціального, — не уникнути. Чи готовий ти стати на сторону Бога, навіть коли доведеться піти проти всіх?
Ти готовий зробити своє життя світлом? Чи готовий дозволити, щоб служіння Богу і ближнім заполонило тебе всього цілком, не лишаючи місця для власних інтересів і особливо для «особистого щастя»? Це питання фактично є продовженням першої заповіді: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю» (Мт 22, 37). Звучить логічно, проте є жахливим контрастом зі стилем життя світу навколо тебе, адже світ рухається переважно своїми людськими бажаннями і примхами. Не поспішай із відповіддю. Спочатку згадай тих, хто став світлом для сучасників. Наприклад, про матір Терезу Калькуттську або згадай про святого Йоана Павла ІІ. Задумайся: чи були вони щасливими? Чи варто жити за їхнім прикладом?
«На десерт» спробуй наступні слова Папи Франциска, які він сказав 1 червня 2019 року під час свого апостольського візиту до Румунії: «Особисте щастя приходить, коли людина робить щасливими інших. Все інше – казки».
«Господи Ісусе Христе, навчи мене любити ближніх Твоєю любов’ю. Зроби мене сіллю і світлом у цьому світі!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.