Антонію Рако, 67-річну італійку, яка довго страждала на невиліковне нейродегенеративне захворювання, офіційно представили пресі в Лурді 25 липня 2025 року. Її зцілення було визнане 72-м чудом, яке приписують заступництву Діви Марії, з часів лурдських об’явлень 1858 року.
2006 року їй поставили діагноз бічний аміотрофічний склероз (БАС) — смертельне захворювання, що швидко прогресує. Але вона одужала і медики не змогли надати цьому ніяких наукових пояснень, пише CNA.
Визнання чуда стало кульмінацією 16-річного процесу медичних, канонічних та пастирських досліджень. Рако жила з цією хворобою вже кілька років, коли 2009 року вирішила поїхати до Лурда.
«Я змалку мріяла потрапити до Лурда», — каже Антонія. Її бажання здійснилося того літа, коли вона разом із чоловіком вирушила до святині разом з італійською паломницькою асоціацією «Unitalsi». Але цей досвід був не зовсім таким, як вона колись уявляла: Рако приїхала на колісному кріслі, вона насилу дихала і ледве могла ковтати.
На другий день волонтери санктуарію привезли її до купальні. «Ми разом молилися. Саме тоді я почула приємний голос молодої жінки, який тричі промовив: “Не бійся!”, — розповіла Антонія Рако під час пресконференції в Лурді, у присутності релігійних діячів та медиків. — У той момент я розридалася і помолилася у намірах, які привезла з собою».
Вона описала раптовий, різкий біль у ногах під час занурення у воду: «Ніби їх у мене забрали». До помешкання вона повернулася на візку.
У помешканні вона знову почула той самий голос, який сказав: «Скажи йому! Поклич його!» Підкорившись голосу, вона покликала чоловіка, який був на кухні, і сказала: «Щось сталося».
У той момент вона вперше за роки підвелася і змогла самостійно стояти. Охоплене емоціями подружжя обіймалося і плакало, розуміючи, що Антонія одужала.
Хоча Рако була надзвичайно щаслива, вона спочатку не знала, як розповісти про свій досвід. Зрештою вона довірилася своєму парафіяльному священникові, а той порадив їй пройти обстеження.
Невдовзі після цього місцевий архієпископ Франческо Ноле, який того року супроводжував паломництво, прийшов до неї і, вислухавши її історію, сказав: «Антонієтто, Господь увійшов до твого дому і дав тобі дар — але він не тільки для тебе. Він для всіх нас».
Так почалися довгі роки процесу визнання чуда, позначеного ретельними медичними обстеженнями і експертними оглядами.
«Від БАС немає ліків. Пацієнти приречені на те, щоб їхній стан щодня погіршувався», — зазначив професор Вінченцо Сілані, провідний невролог, який брав участь у дослідженнях. Він був одним із лікарів, що підтвердили як діагноз, так і незбагненне одужання.
Доктор Алессандро де Франчіскіс, лікар, що працює в Лурдському санктуарії, нагадав: Церква вважає зцілення чудесним лише тоді, коли воно раптове, повне, тривале, не має медичних пояснень і не пов’язане з лікуванням чи поступовим одужанням. Ці критерії вперше встановив кардинал Просперо Ламбертіні, згодом — Папа Бенедикт XIV.
Остаточний вердикт у справі Антонії Рако був винесений у листопаді 2024 року шляхом таємного голосування у гроні 21 члена Міжнародного медичного комітету Лурда: 17 проголосували за відповідність її зцілення усім церковним критеріям. Єпископ рідної дієцезії жінки, Вінченцо Карміне Орофіно, офіційно визнав чудо 16 квітня цього року.
Єпископ Тарба і Лурда Жан-Марк Мікас високо оцінив ретельність і прозорість медичних дискусій. «Найбільше мене вразила свобода експертів, — сказав він. — Вони там не для того, щоб захищати якусь точку зору, а для того, щоб шукати істину».
Він також нагадав учасникам, що чудеса ніколи не нав’язують вимоги у них вірити. «Навіть Воскресіння нікого не змусило вірити, — сказав він. — Чудо — це знак, дар, який слід прийняти у світлі віри».
«Ми часто кажемо: “Якби я побачив диво, я б повірив”, — сказав настоятель санктуарію, отець Мішель Добан. — Але правда така, що коли я вірю, я можу бачити чудеса. Це зцілення – не просто історія з минулого. Це живе свідчення, яке продовжує давати плоди».
фінансово.
Щиро дякуємо!
