Жнець і Серп

Роздуми над Словом Божим на урочистість Зіслання Святого Духа

Виповнився час П’ятдесятниці, коли в Обіцяній землі дозрівали поля пшениці та наставали жнива. Після вознесіння, за словом Ісуса Христа, апостоли та учні перебували разом: він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця (Ді 1,4). Божий Син виконав діло свого Отця, засіявши слово вічного життя. Він сам, наче зерно, був покладений в землю, щоб померти і принести рясний плід: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе (Йн 12, 24). І ось перші християни, наче повні колоски зібрані разом в кімнаті Господа: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, — вони вже для жнив доспіли. Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, – щоб сіяч із женцем разом раділи (Йн 4, 35-36). Разом – сіяч із женцем; разом були також перші християни.

Небесний Отець – це Господар жнив, Божий Син – Сіяч, а хто ж тоді Жнець? У першому читанні Євангеліст Лука відповідає на це запитання: Раптом з неба долинув шум, наче подув бурхливий вітер, і наповнив увесь дім, де вони сиділи (Ді 2, 2). Святий Дух – обітниця Отця, Він, як перший Жнець, збирає урожай достиглих плодів на Божій ниві. Св. Йоан Золотоустий порівнює бурхливий подув Святого Духа до вишуканого божественного серпа. Він раптовий, несподіваний, бурхливий, здатен захопити і навіть все перевернути у житті: Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа (Йн 3, 8).

Святий Дух надзвичайно стрімкий та динамічний, наче вітер. Погляньмо скільки дій перераховано в перших двох реченнях. Його перша ознака – це творення єдності. Саме Святий Дух збирає разом. Він, немов би жнець, бере в свою долоню численні стебла колосків, громадячи їх в один сніп. Він стинає одночасно, щоб наповнити весь дім. Отже, Божий Дух громадить, стинає та наповняє: Дії різноманітні, а Бог той самий, – Він робить усе в усіх (1Кор 12, 6).

Далі Святий Дух порівнюється до вогню. Вогонь – один, але розділений на язики, отже в єдності Божий Дух творить різноманітність: Дари є різноманітні, а Дух – той самий. І служіння різноманітні, а Господь той самий. І дії різноманітні, а Бог той самий, – Він робить усе в усіх. Кожному дається виявлення Духа на спільну користь (1Кор 12, 4-7). Тут можна зауважити надзвичайну відповідність: на тих, хто сидів разом у домі, на кожному з них осів Святий Дух. Небесний Жнець розділяє свої дари, але не Церкву. Єдине, що ділили перші християни, це передусім Господня чаша: Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і розділіть між собою (Лк 22,17). Вони також ділили свою спадщину, щоб ніхто не був в потребі: Вони продавали свої маєтки та достатки й розділяли їх усім, як кому чого треба було (Ді 2, 45).

Перший вияв Святого Духа – це єдність, другий – це наповнення. Він наповнює все, забираючи порожнечу. Ми завжди прагнемо вільного особистого простору, однак часто розчаровуємося власною духовною пусткою, що позбавлена сенсу. Коли дух нечистий вийде з чоловіка, то блукає по місцях безводних, шукаючи спочинку, та, не знайшовши, каже: Повернуся в дім свій, звідкіля я вийшов. І, прибувши, знайде його заметеним, прибраним. І тоді йде й бере з собою інших сім духів, гірших від себе, і вони входять і там оселюються, і останнє того чоловіка буде гірше, ніж перше” (Лк 11, 24-26). Святий Дух навпаки не забирає місце в домі, Він не позбавляє свободи, але її наповняє: Господь же – дух, а де Господній дух, там воля (2Кор 3, 17). Образ вогню говорить про те, що Він все запалює та охоплює, даючи світло й тепло. Тільки Святий Дух творить справжній затишний дім, наповнюючи життя спільноти Церкви.

Третій вияв Святого Духа – це промовляння про величні Божі діла. Він дає промовляти так, що палають серця усіх: того, хто промовляє, і того, хто слухає. Не випадково дари Святого Духа для кожного присутнього у домі з’явилися наче язики полум’я. Тоді люди з різних народів почули про величні Божі діла, кожний на своїй рідній мові. Всі чужоземці були збентежені, дослівно змішані. Вперше явище змішання сталося при будівництві Вавилонської вежі. І мовив Господь: «Отож зійдімо наниз і помішаймо там їх мову, щоб не розуміли одне одного». І розсіяв їх Господь звідтіля по всій землі, й вони перестали будувати місто. Тому то названо його Бабел (Вавилон), бо там Господь помішав мову всієї землі й звідти розсіяв їх Господь по всій землі (Бут 11, 7-9). Коли задуми людей протилежні задумам Божим, народи не розуміють одне одного та віддаляються кожний у свій бік. Людство без Бога зовсім не величне, як недобудована вежа чи місто.

Тепер же Святий Дух в день П’ятдесятниці, тобто в день збору урожаю, направляє все, що зруйнувало людство впродовж історії. Він знову громадить розпорошені народи при Господньому домі. Святий Дух об’являє Божі діла та Його задуми. Той, хто натхненно промовляє у Святому Дусі, пояснюючи Писання та об’являючи Божі замисли, буде говорити який величний Господь. Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти надзвичайно величний! Які величні Твої діла, Господи! Ти все вчинив премудро. Хай мої роздуми Йому приємними будуть; я в Господі буду радіти (Пс 104).