Тайна вічного життя

Роздуми над Божим Словом на урочистість Пресвятої Трійці, рік А

Святий Йоан — це апостол Божої любові, учень, якого Ісус любив. Він відкрив і пізнав, як Бог полюбив світ, яка велич Божої любові. Святий Йоан Золотоустий у своїх бесідах на книгу Буття наче розпочинає діалог із молодшим сином Заведея та спонукає його: «Скажи нам, блаженний Йоане, як же Бог полюбив світ? Вкажи нам міру, об’яви велич, відкрий перевагу Божої любові». Йоан відповідає: бо так Бог полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав… Яке надзвичайне визнання! Бог не дав нам ангела ані якогось пророка, але — власного Сина! Навіщо Богові віддавати за світ свого Сина, до того ж Єдиного Сина, якого має? Зрозуміти таке взагалі не можливо, адже дія Бога здається шаленством… Цей безцінний дар можна прийняти лише вірою. Тому Йоан продовжує: щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним.

Із цього речення ми довідуємося, що без такої Божої любові, яка перевищує будь-яку міру, світ мав би неодмінно загинути, адже заплата за гріх — смерть, а дар ласки Божої — життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім (Рим 6,23). Єдине, що гарантував Старий Завіт за дотримання Закону, за праведне, богоугодне життя, — це благословення й довголіття. Нагородою було тривале, однак скінченне життя на землі, яке неодмінно веде до гробу. Тепер же безмір Божої любові перевищує будь-яку заслугу чи нагороду і стає цілковитим даром: Сина свого Єдинородного дав, а разом з Ним і в Ньому ми отримали вічне, нескінченне життя. Євангеліст Йоан використовує прикметник «вічний» тільки в поєднанні зі словом «життя». Для нього немає іншої вічності, як тільки немовірний дар повноти життя із Богом Отцем та Його Єдинородним Сином.

Однак сьогодні, в першу неділю після П’ятдесятниці, ми святкуємо найбільшу тайну Християнства — урочистість Пресвятої Трійці. Бог Отець дарував нам не тільки свого Єдинородного Сина, але також дав нам дар Святого Духа. Це і є повнота вічного життя: участь у житті Божих осіб. Святий Йоан у своєму листі проголошує: життя об’явилось, і ми бачили й свідчимо й звістуємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й нам явилося (1Йн 1,2). Життя перебувало в Отці й було дароване нам через Ісуса Христа у Святому Духові.

Так свідчить апостол Йоан. Він порівнює дар Святого Духа з водою, без якої взагалі немає життя. Посланий Отцем Божий Син у Святому Духові напуває віруючого і занурює його у глибини Божого життя: Той же, хто нап’ється води, якої дам йому Я, — не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому Я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне (Йн 4,14). «Коли спраглий хтось, нехай прийде до Мене і п’є! Хто вірує в Мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» Так Він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в Нього (Йн 7,37-39).

Апостол Йоан сміливо вживає вислів «мати життя вічне» (Йн 3,15.16; 5,24.39; 6,40.47.54; 1Йн 3,13). Ми вже тепер маємо вічне життя у Пресвятій Трійці, після першого пришестя Ісуса Христа та після пролиття Святого Духа: Я прийшов, щоб мали життя — щоб достоту мали (Йн 10,10). Перше пришестя Ісуса мало виключно ту мету, щоб ми отримали повноту Божого життя Отця і Сина і Святого Духа. Адже не послав Бог свого Сина у світ, щоб судити світ, але щоби через Нього спасти світ. Уже засуджений, тобто не має Божого життя, тільки той, хто не повірив і не прийняв цього Божого дару.

Ісус уперше прийшов не для того, щоб судити світ; але Він прийде вдруге в кінці віків, і тоді судитиме живих і мертвих, як ми визнаємо в молитві «Вірую». Тоді кожному віддасться за ділами його. Ми вже маємо дар вічного життя, тому живімо ним у повноті в Отці і Сині і Святому Духові.