Роздуми над Божим Словом на спомин Непорочного Серця Діви Марії
Батьки Його (Ісуса) ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи. І як Йому було дванадцять років, вони пішли, як був звичай, на свято. Коли минули ті дні, і вони поверталися, то хлопчина Ісус зостався у Єрусалимі; батьки ж Його про те не знали. Гадаючи, що Він у гурті, вони пройшли день дороги й аж тоді почали Його шукати між родичами та знайомими, а, не знайшовши, повернулися в Єрусалим, щоб там Його шукати. Через три дні знайшли Його у храмі, як Він сидів серед учителів та слухав і запитував їх. Усі ті, що Його слухали, чудувались Його розумові й відповідям. Побачивши Його, вони були здивовані, й сказала Йому Його Мати: «Дитино, чому Ти це так зробив нам? Ось батько Твій і я, боліючи, Тебе шукали». Він же відповів їм: «Чого ж ви Мене шукали? Хіба не знали, що Я маю бути при справах Отця Мого?» Але вони не зрозуміли слова, що Він сказав їм. І Він пішов з ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний. А Мати Його зберігала всі ці слова у своїм серці.
Лк 2, 41–51
У сучасній українській педагогіці часто зустрічається поняття «педагогіка емпауерменту». В перекладі з англійської — це надання людині мотивації та натхнення до дії. Ісус Христос уже понад дві тисячі років тому прекрасно володів уміннями досконалого Вихователя і Вчителя. Він, як видно з Євангелія, ставить понад 300 запитань. Однак сам рідко дає однозначні відповіді. Чому?
Вже самі Його запитання часто стають відповіддю. Замість дати прості й прямі відповіді, які так подобаються всім (бо вони як інструкція, не потрібно докладати зусиль, хоч якось вмикати розум, а тим більше серце), Христос спонукає зазирнути у своє серце, проаналізувати власні вчинки та поглибити стосунки з Богом і ближніми. Навіть до своєї Непорочної Матері та Йосипа Він звертається із запитанням: «Хіба не знали, що Я маю бути при справах Отця Мого?» (Лк 2, 49).
На перший погляд, така відповідь виглядає зневажливою. Адже більшість із нас у найкращому разі докоряли б дитині, яка дозволила собі таку поведінку. Але Марія відреагувала інакше. Її перша реакція, як і старших у Храмі, — це здивування (Лк 2, 47–48). Однак, повна благодаті, Вона трансформувала здивування у побожнішу реакцію: «зберігала всі ці слова у своїм серці» (Лк 2, 51). Це один із найяскравіших виявів Непорочного Серця Марії. Вона щиро вірила, що Христос залишився у Храмі з добрими намірами. Богородиця не образилась і не розгнівалась, хоча мала право. Адже вони з Йосипом три дні Його шукали і, напевно, дуже хвилювалися. Та Марія навіть не намагалася зайняти позицію захисту чи судді й не шукала в запитанні Ісуса зневаги чи зверхності. Вона не мала необхідності ставити Сина на місце чи маніпулювати, щоб викликати почуття провини; не мала потреби відчувати і показувати владу над Ним. Богородиця в молитві віддала свої тривоги Богу і попросила Його допомоги в розумінні Його волі.
Ти також не завжди можеш усвідомити все те, що Бог говорить чи робить у твоєму житті. Але якщо виділиш трохи часу на роздуми і молитву, Святий Дух тобі допоможе. Навіть більше: ти можеш просити Діву Марію про опіку! Вона — ідеальний приклад людини, яка приймала слова Ісуса з чистим і відкритим серцем і виконувала їх. Вона й тобі допоможе смиренно приймати події та покладатись на волю Божу.
«Пресвята Богородице, молися, щоб моє серце було чисте, як Твоє!»
Радуйся, Маріє, благодаті повна, Господь з Тобою, благословенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого, Ісус. Cвята Маріє, Мати Божа, молись за нас, грішних, нині і в годину смерті нашої. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
