Роздуми над Божим Словом на вівторок XV Звичайного тижня, рік ІІ
За часів царя юдейського Ахаза, сина Йотама, сина Уззії, виступив Рецін, цар сирійський, і Пеках, син Ремалії, цар ізраїльський, проти Єрусалиму, щоб його звоювати; та не здолали його здобути. Якже сповіщено домові Давида: Арам, мовляв, розтаборився в Ефраїмі, — серце царя й народу затремтіло, як тремтить дерево в лісі від вітру. Господь же сказав до Ісаї: «Вийди назустріч Ахазові, ти й син твій Шеар–Ашув, на край водогону з верхнього ставу, на шлях, що йде через поле шаповала, та й скажи йому: вважай, мовляв, і будь спокійний! Не бійся, і серце твоє нехай не тривожиться перед отими двома недогарками–головешками, що куряться, дарма що палає гнівом Рецін і сирійці та син Ремалії. Через те, що Сирія задумала на тебе лихо, кажучи: двигнімось проти Юди, налякаймо його, звоюймо його й настановім над ним сина Тавела царем, — так говорить Господь Бог: нічого з того не буде, так воно не станеться. Бо голова Сирії — Дамаск, а голова Дамаску — Рецін. Ще шістдесят п’ять років, і Ефраїм, зруйнований, перестане бути народом. Голова Ефраїма — Самарія, і голова Самарії — син Ремалії. А як не вірите, не встоїтеся».
Іс 7, 1–9
Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше Його чуд, за те, що не покаялися. «Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби чуда, що в вас відбулися, сталися в Тирі й Сидоні, вони б давно покаялись у волосяниці та в попелі. Тому кажу вам: Тирові й Сидонові судного дня легше буде, ніж вам. Та й ти, Капернауме, чи піднесешся попід небеса? — Аж до аду зійдеш! Бо якби чуда, які в тебе відбулися, сталися в Содомі, він лишився б аж досі. Тому кажу вам: землі Содомській легше буде судного дня, ніж тобі».
Мт 11, 20–24
Хай би якими тривожними були описані в Біблії події — вони розгортають перед нами Божу мудрість про те, як стати миротворцями. Наприклад, у сьогоднішньому першому читанні пророк Ісая закликає царя Ахаза твердо стояти у вірі, а не хапатися за зброю. І це передбачає не просто сказати: «Я вірю в Бога», а безумовно довіритися Богу, цілковито покластися на Бога, що проявляється в учинках і твердості своєї позиції. Ідеться про віру, яка уповає, оскільки впевнена в тому, що Бог перемінить будь–яке зло на добро, і тому смиренно переживає будь–які труднощі.
У сьогоднішньому фрагменті Євангелія Господь жалкує про те, що міста Галілеї не покаялись, адже тоді вони би уникнули руйнування. Мало сказати: «Господи, прости». Ідеться про покаяння, що змінює серця і поведінку, що веде до однозначної відмови від насильства, помсти, заздрощів, жадоби та інших гріхів. Тобто це — вибір Божого шляху.
Якщо ти зараз втягнутий у якийсь конфлікт, то прийми слова Христа у своє серце і покайся. Спробуй поглянути на посталу ситуацію Божими очима. Вибери милосердя, а не осуд, як це зробив би Господь стосовно тебе. Прийми до серця і слова Ісаї. Довірся Христу і впевнись у силі Його миру. Повір, що, йдучи Його шляхом примирення та любові, можна зцілити будь–які зранені взаємини, перш за все — не роздираючи до нестями свої рани від образ. І навіть якщо спочатку тебе, як і пророка, відкинуть, — вір, що твої вірність Богу і смирення все одно переможуть.
«Господи Ісусе Христе, зміцни мою віру, щоб я став таким самим миротворцем, як і Ти».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
