Дитяча простота як мудрість

Роздуми над Божим Словом на понеділок ХХІІ Звичайного тижня, рік ІІ

Та я, коли прийшов до вас, брати, — не прийшов звіщати вам свідчення Боже високомовними словами чи мудрістю. Ні! Я вирішив не знати нічого іншого між вами, як тільки Ісуса Христа і то розп’ятого. Я був у вас немічним, лякливим, увесь тремтів; слово ж моє і проповідь моя не були в переконливих словах мудрості, а в доказі Духа та сили, щоб ваша віра була не в мудрості людській, а в силі Божій. 

1 Кор 2, 1–5

Народна мудрість стверджує: «Устами дитини промовляє істина». Чистий погляд маляти може внести несподівану ясність у найскладнішу ситуацію. Сприйняття дорослої людини та знання життя часто­густо тяжкою ношею тиснуть на наші реакції. Діти ще не мають знань і досвіду. Та їхня простота й безпосередність можуть бути благословенням і наблизити нас, досвідчених дорослих, до Бога. Згадай, як маля дивиться на маму. Воно ще не знає, що таке любов, однак воно нею живе! Любов струменить із його очей. Або ж подумай про те, як легко маленьким дітям потоваришувати і виявити прихильність. Ця простота невинності здатна зводити всі речі до їх суті, пом’якшуючи й наші серця.

Розуміння цього допоможе нам краще сприйняти слова апостола Павла, звернені до коринтян. Їм так подобались яскраві промови різних апостолів, і Павла також, що вони аж заповзялися ділитися на групи за шанобливим ставленням до того чи іншого проповідника. Та Павло зовсім не бажав, щоб люди йшли за ним як за більш переконливим оратором. Єдине, чого він прагнув, — це проповідувати Добру Новину, передану смиренною Людиною, яка виявилася Господом усього сущого. Знання святого Павла не мали б сенсу, якби не вели людей до «Ісуса Христа, і то розп’ятого» (1Кор 2, 2).

Господь Ісус — приклад дитячого смирення і простоти серця для нас. Він вибрав собі в учні простих людей. Христос оцінив дві лепти бідної вдови (останнє, що мала), які вона вкинула у храмову скарбничку (див. Лк 21, 1–4). Ісус Христос застерігав своїх послідовників: «Якщо ви не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Небесне Царство» (Мт 18, 3). Та Він і сам ототожнював себе не з мудрецями світу цього, а з «малими». В усій багатовіковій історії Церкви саме «прості» віруючі в переважній більшості випадків лишалися вірними Богові до кінця. Тому сьогодні попросимо Господа про благодать смирення і дитячої простоти, із чого й витікає справжня мудрість дітей Божих та учнів Христа.

«Господи Ісусе Христе, твори мене за своїми образом і подобою. Даруй мені лагідність і смирення дитини Божої».

Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.

Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»