Так робив апостол Павло

Роздуми над Божим Словом на середу ХХХІ Звичайного тижня, рік ІІ

Отож, мої любі, як то ви завжди були слухняні, працюйте над спасінням вашим в острасі та трепеті, не тільки коли я присутній, але ще більше тепер, коли мене нема між вами, бо то Бог викликає у вас і хотіння і діяння за своїм уподобанням. Усе робіть без нарікання і мудрування, щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі, зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг не дарма і трудився не марно. Ба навіть коли мушу пролити мою кров на жертву й офіру за вашу віру, я радуюсь і веселюся разом з усіма вами. Та й ви також радуйтеся і веселіться зо мною.

Флп 2, 12–18

Мабуть, кожна людина у своєму житті почувалася виснаженою, наче з неї витиснули всі соки. Схоже, у такому стані перебував і апостол Павло, коли писав цього листа. Він потрапив до в’язниці, а перед цим витратив чимало часу та зусиль, намагаючись розв’язати проблеми, що виникли в Коринті та Колосах. Тому його слова «я радію» дивують. Невже в нього ще залишилися сили для радощів (Флп 2, 17)? Зазвичай, коли ми виснажені, то «мертві бджоли не гудуть».

Але, на відміну від більшості, святий Павло зосереджується не на власному стані чи на обставинах, у яких опинився, а на своїй місії: жертовному служінні задля віри филип’ян (пор. Флп 2, 17). Апостол усім серцем любить тих, кому покликаний служити, і, коли згадує свою працю серед членів тамтешньої громади, це приносить йому радість.

Присвячувати себе справі чи людям — це, безперечно, виснажує; а до того ж може й засмучувати, обурювати чи тривожити. Це природна реакція людини. Але якщо ми робимо те, до чого нас закликає Бог, робимо з любові до Нього та людей, то будемо тішитись, як святий Павло. До нас прийдуть спокій і задоволення від того, що ми — Божі посланці, апостоли.

Тож довірся Господу. Віруй, що Він подарує тобі мудрість і силу, які так потрібні тобі сьогодні. Нехай кожен твій вибір і жертва любові й служіння принесуть свої плоди не тільки тепер, а й у вічності. Так робив апостол Павло; до цього й ми покликані.

«Господи, наповни мене сьогодні своєю благодаттю, щоб я міг любити Тебе та людей, яким служу, не зважаючи на втому і труднощі».

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.

Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»