Сьогодні, 20 березня 2026 року, пішов із життя 97‑річний патріарх Української Православної Церкви Філарет (Денисенко).
На початку березня його госпіталізували через погіршення стану здоров’я.
Сумну новину повідомив митрополит Київський і всієї України Епіфаній.
«Закликаю всеукраїнську паству підносити сердечні молитви за упокій душі новопреставленого Патріарха Філарета, який сьогодні відійшов до Господа. Просімо у Всевишнього прийняти його у своєму Небесному Царстві. Сердечні співчуття рідним спочилого владики», — написав Предстоятель ПЦУ.
«Серце Патріарха Філарета зупинилося на 98‑му році життя. Але молитва та пам’ять про нього залишаться в помісній автокефальній Українській Православній Церкві довіку», — заявив митрополит Епіфаній.
Перебуваючи на чолі УПЦ, патріарх Філарет демонстрував прихильне ставлення до Римо-Католицької Церкви в Україні, нагородив митрополита Львівського Мечислава Мокшицького орденом Святого рівноапостольного князя Володимира ІІІ ступеня, подарував йому Біблію українською мовою. Греко-католиків патріарх Філарет вважав православними українцями і тримався тієї думки, що УГКЦ має розірвати зв’язки з Римом, бо «неможливо бути православним і підпорядковуватися Ватикану».
Із початком російської анексії українських земель, іще 2014 року, патріарх Філарет виступив із заявою, в якій назвав правителя росії «новим Каїном». У заяві зокрема сказано: «В руки згаданого правителя дана велика влада, але ми і весь світ є свідками того, що цю владу він обернув не на творення добрих діл, а на зло. Саме з його волі засоби масової інформації очолюваної ним країни вдень і вночі багатьма мовами світу розповсюджують цинічну брехню про Україну, сіють ворожнечу проти українського народу, проти нашого прагнення буди незалежними та будувати власну суверенну державу, спонукають кровопролиття і вбивства на Донбасі».
Ці слова сказав не тільки предстоятель українського православ’я, але й уродженець Донбасу, якому події 2014 року були особливо болісними.
Майбутній митрополит, Михайло Денисенко народився на початку колективізації — 23 січня 1929 року в селі Благодатному Амвросіївського району Донецької області. З 2014 року воно перебуває під окупацією: спочатку проросійських бойовиків, а потім росії.
Після завершення Другої світової війни він закінчив школу, 1946 року вступив до Одеської духовної семінарії. Після її закінчення вступив до Московської духовної академії, де 1950 року прийняв чернечий постриг з ім’ям Філарет. Його святителем був патріарх московський Алексій.
1957 року Філарет повернувся в Україну, де невдовзі став ректором Київської духовної семінарії, пізніше — керуючим справами УПЦ та настоятелем Володимирського кафедрального собору Києва.
Після кількарічного перебування в Україні Філарет почав стрімку кар’єру в російському православвї. Багато працював за кордоном. 1961 року його призначили настоятелем подвір’я РПЦ при Александрійському патріархаті (Єгипет), згодом його перевели до Ленінградської єпархії, де в 1962 році він став єпископом. Після цього Філарет два роки був єпископом Віденським і Австрійським.
1964 року він став ректором Московської духовної семінарії, через два роки його возвели в сан архієпископа і призначили керівником УПЦ та членом Священного синоду РПЦ. 1968 року Алексій І возвів архієпископа Філарета у сан митрополита — найвища церковна посада, після патріарха.
Після смерті Патріарха Пимена Філарет був одним із кандидатів на очільника РПЦ, однак собор обрав Алексія ІІ, й історики потім ствердили, що обрання ієрарха такого рівня не могло бути невідповідним волі КДБ. Натомість Філарету дали очолити УПЦ, яка перед тим отримала від РПЦ деяку автономію. 26 жовтня 1990 року в Софійському соборі Києва патріарх Алексій II оголосив рішення Архієрейського Собору РПЦ і вручив митрополиту Філарету патріаршу грамоту на керівництво УПЦ як частиною Російської православної церкви.
З проголошенням незалежності України почалися старання митрополита Філарета за незалежність українського православ’я. Його кроки розгнівали керівництво РПЦ, тому 1992 року був ініційований собор (у Харкові), який усунув Філарета з посади патріарха і проголосив новим главою УПЦ митрополита Володимира (Сабодана).
Прощання з Патріархом УГКЦ Любомиром Гузхаром
Багаторічний керівник УПЦ КП, Патріарх Філарет у часи СРСР займав найвищі посади у російській православній ієрархії, а в роки незалежності став символом боротьби українського православ’я за самостійність від Москви. За це на нього в 1997 році наклали анафему.
Десятиліттями Філарет працював над визнанням української Церкви й досягнув мети в 2019 році — Константинополь дарував Києву автокефалію.
Проте внаслідок різних обставин (і на прохання Вселенського патріархату) він відмовився очолювати автокефальну Православну Церкву України. Цей крок заклав підґрунтя під майбутній конфлікт між Філаретом та ПЦУ, який тривав останні роки життя владики. Перед смертю Філарет переглянув своє ставлення до ПЦУ та митрополита Епіфанія і здійснив візит примирення.
На момент смерті Філарет Денисенко був для ПЦУ почесним патріархом та ієрархом на спокої.
За матеріалами: Українська правда, ВВС
фінансово.
Щиро дякуємо!
