Від слова до споглядання

Роздуми над Божим Словом на ІІ неділю після Різдва Господнього, рік Б

Ми розпочали новий календарний рік. Перед нашими очима мерехтять різдвяно-новорічні вогні. Вони почергово запалюються і гаснуть, то світять, то ні. Світло чергується з пітьмою, а кольори з темрявою. Чого виявиться більше? Що принесе нам новий рік? Чи це буде початок чогось кращого — чи, навпаки, приведе нас до чогось іще гіршого? Які будуть наші перші кроки: у світлі чи в темряві? Від чого варто розпочинати? На що найперше потрібно звернути увагу?

Святий Йоан Євангеліст пише, що в началі було Слово (Йн 1,1). Далі він відкриває внутрішні взаємини у Богові: і Слово було в Бога, і Богом було Слово. Воно в началі було в Бога (Йн 1, 1-2). Між Божими Особами Пресвятої Трійці триває постійний діалог, невпинне спілкування. Отець і Син і Святий Дух перебувають у предвічній розмові та взаємному слуханні. Для того, щоб виникло слово, потрібно, щоби хтось його вимовив, даючи свій подих. Отже, є три: той, хто промовляє; є його слово; і є його подих. Звісно, потрібно сказати, що це дуже віддалена аналогія, щоби хоч трішки зрозуміти Пресвяту Трійцю, адже в єдиному Богові є постійно і джерело, і слово, і дух. Бог Отець є Особою, яка родить Слово — другу Божу Особу, Ісуса Христа. Слово становить єдність зі Святим Духом, який, наче подих, видобуває слово з глибин того, хто його промовляє. Отець і Син і Святий Дух становлять єдність Осіб Пресвятої Трійці у постійному спілкуванні та взаємопрониканні.

З цього внутрішнього Божого діалогу постає весь навколишній світ. Бог — джерело Божого Життя є подателем усякого життя навкруги. Господь хоче все сповнити своєю благодаттю та істиною у своєму Слові. Він має свій план сотворіння та волю спасіння. Всі Господні діла віддзеркалюють Його задуми, постанови та рішення. Слово, яке наповняє Бога, яке в началі було в Бога, тепер наповняє увесь світ. Про це пише апостол Павло в Другому читанні: згідно з уподобанням своєї волі, для прославлення величі своєї благодаті Бог засновує світ і вибирає нас в Ісусі Христі, своєму Любому Синові, щоб ми були святі й непорочні перед Ним у любові (Еф 1). Все через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало (Йн 1,3). Господь Бог усе кличе до життя і до перебування в Божому Світлі: У Ньому було життя, — і життя було Світлом людей (Йн 1,4). Простіше кажучи, ми отримали від Бога три дари: існування, життя та світло. Тобто Він нас створив, оживляє та освітлює; але все це відбувається завдяки Його Слову.

Ми повсюди бачимо, що без світла немає життя. Світло й життя завжди йдуть у парі. Зараз із Євангелія від Йоана ми зрозуміли, що початком життя є Слово; однак не те, яке звучить і зникає, але яке освічує кожну людину: То було справжнє Світло, яке приходить у світ: воно освічує кожну людину (Йн 1,9). Тому початок життя — Слово-Світло, а його мета — це пізнання та споглядання Бога. Без слова неможливе пізнання, а без Його світла немає оглядання. Святий Августин використовує приклад людини, яка позбавлена можливості бачити світло, бо має хворі, зранені або забруднені очі. Неможливість сприймати світло не свідчить про його відсутність. Боже Світло насправді присутнє, однак ми через хворобу гріха, через рани, завдані злом, через бруд світу неспроможні бачити ані світло, ані Бога. Тому нам здається, що навколо в житті тільки безвихідь, безнадія та суцільна темрява.

Та, попри все, ми не позбавлені можливості слухати Боже слово, яке очищає, лікує та просвітлює, щоб ми могли знову бачити! І Світло світить у темряві, й темрява Його не охопила. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми споглядали славу Його, – славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини (Йн 1, 5.14).

Де ми можемо почути слово, яке є світлом? Де знайти мудрість життя, щоби бачити Бога? Мудрець Сирах у Першому читанні навчає: Похвала мудрості — у ній у самій, у Богові знаходить власну похвалу, серед свого народу проголошує власну славу. У згромадженні Всевишнього вона уста розтуляє, перед Його воїнствами проголошує свою славу, серед свого люду звеличується, у святому згромадженні знаходить захоплення, у людному зібранні обраних прославляється, і між блаженними благословляється (Сир 24, 1-2). Ми — Церква, святе зібрання задля слухання Божого слова. Ми громадимося щонеділі, щоб почути слово життя, яке просвітлює. Саме у Божому храмі, під час Святої Літургії, серед свого люду промовляє Бог. Сьогодні апостол Павло це гарно підсумовує: Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа мудрості й об’явлення для Його пізнання, просвітивши очі вашого серця, щоб ви знали, якою є надія Його покликання, яке багатство слави Його спадщини у святих (Еф 1, 17-18).