Другий «персонаж» після Ісуса

Роздуми над Божим Словом на Вербну неділю, рік Б

Розпочинається Святий тиждень, який триватиме від Пальмової неділі до неділі Воскресіння. Ми чуємо, як першого дня Ісус наближається до Єрусалима. Вже за Оливною горою буде видно оселю Божої слави. Ісус Христос — Благословенний, який іде в Ім’я Господнє, сяде на осля в околицях Витфагії та Витанії та в’їде до Святого міста. Далі Божий Син огляне все у храмі. Це погляд Творця, який оглядає своє створіння: І побачив Бог, що воно добре (Бут 1,10).

Але не було все добре. Господь не зможе залишатися в Єрусалимі в безпеці, адже на Його життя чигають вороги. Коли настане вечір, Господь Ісус буде змушений знову повернутися до Витанії, до дому своїх друзів — Лазаря, Марти й Марії. І був вечір і був ранок — день перший (Бут 1,4). Таким був початок абсолютно нового тижня Божої праці для спасіння людини. Отож прослідкуймо по черзі за Господньою дорогою та замислімся над кожним Його кроком.

Ісус вирушив у свою останню подорож. Із долини Єрихону, що лежить біля Мертвого моря, Ісус сходить до Міста Давида. Це шлях зі Сходу на Захід, із найнижчого місця на землі — до вершини Храмової гори. Цим Господь Ісус зображений як сонце, що сходить. Він — Світло, що все освітлює. Навіть найнижчі та найтемніші закутки людського життя пронизані спасенним сяйвом, щоб дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх, завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру (Лк 1, 77-79). Ось там! Вже за Оливною горою — Єрусалим, що в перекладі й означає «місто миру». Там Господь поверне нам втрачений мир.

Господь піднімається, а з Ним возходять також Його учні. Після тривалого підняття — нарешті остання зупинка перед селами Витфагією та Витанією. Ісус затримується на відпочинок. Досі Христос подорожував тільки пішки або у човні; але тепер Він повинен осідлати осла. Ісус обирає не військового коня, але молоде осля, щоб нарешті прийшло до нас Небесне Царство.

Божий Син ретельно передбачає та описує все, що має статися. Він керує абсолютно всім і дає детальні розпорядження своїм учням. Ісус наближається як цілковитий Володар усіх подій. Він приймає належну Йому шану від людей: простелену одежу, пальмове віття і вигуки «Осанна». Але в той же час Ісус делікатно просить позичити Йому осля, на якому ще ніхто не їздив. Господь позичає осля тільки на короткий час, а потім Він повертає його назад. Тоді Його учні пояснюють чоловікові, якому належав осел: Господь потребує його, — Він відразу ж відішле його сюди. Вражає неймовірна лагідність і смирення Царя Всесвіту та Спадкоємця усього.

Це осля особливе: знайдете прив’язаного молодого осла, на якого ще ніхто з людей не сідав. Його ще не використовували для жодних мирських робіт. З одного боку, молоде осля — це щось дрібне, буденне та незначне; але з іншого, воно має в собі щось сакральне, присвячене тільки Богові, насамперед Йому. Це пригадування істини, що все належить Творцеві та має служити справам спасіння. Однак усе, що ми присвячуємо Богові, Він потім поверне до нас.

Господь об’являється як той, хто звільняє, відв’язує і повертає: відв’яжіть його і приведіть. Усе, що прив’язане, скуте, зневолене, бездіяльне, знерухомлене гріхом, знаходить своє звільнення та здійснення в Ісусі Христі. Саме Христові учні звільняють і приводять поневолених до Ісуса за Його наказом. Лише тоді ми можемо разом вигукувати «Осанна», що в перекладі з єврейської означає посилене благання «спаси нас».

Коли Ісус усім керує, тоді настає радість, мир і святкування перемоги. Так виконується пророцтво Захарії: Радуйся вельми, о дочко Сіону! Викрикуй, о дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде, на осляті, на молоденькій ослиці. Я знищу колісницю з Ефраїму й коня з Єрусалиму; воєнний лук буде зламаний. Він оголосить МИР народам, і влада його буде від моря аж до моря, і від Ріки до кінців землі.