Роздуми над Божим Словом на суботу ІІ Великоднього тижня
З настанням вечора Ісусові учні спустилися до моря, увійшли в човен і попливли на другий бік моря, до Капернаума. Уже настала темрява, а Ісус ще не приходив до них; море ж, із-за того, що дув сильний вітер, підіймалося.
Отож, коли вони пропливли десь двадцять п’ять чи тридцять стадій, то побачили Ісуса, який іде по морю й наближається до човна, — і налякалися.
Він же каже їм: «Це Я є, не бійтеся!»
Тож вони хотіли взяти Його до човна, і вмить човен опинився на землі, до якої вони прямували.
Йн 6, 16-21
Часто ми думаємо, що першим учням було легше, ніж нам, бо Ісус був фізично з ними. Але сьогоднішнє Боже слово скероване безпосередньо до всіх нас, хто живе після Ісусового Воскресіння та вознесіння на небо. Ми бачимо учнів на глибині — як у прямому, так і в переносному значенні. Ісус усамітнився та зійшов на гору, щоб помолитись наодинці, а учням наказав повертатися до Капернауму, на той берег. Коли почався шторм і їхній човен кидало з хвилі на хвилю, фізично вони були далеко від Господа.
Але хоч їх і розділяла велика відстань, учні не були відокремлені від Ісуса духовно. Він знав, де вони, що з ними діється, і не перестав піклуватися про них. Можемо уявити собі, як Господь, знаючи, що в цей момент Його учні змагаються з бурею, починає молитися й за них. Потім іде по воді до човна, заспокоює море та їхні страхи і безпечно доправляє до берега.
Яке значення сьогоднішнє Євангеліє має для нас? Часто нам помилково здається, що ми повинні долати бурі, тобто розв’язувати проблеми самотужки, бо Ісус десь далеко на небі зі своїм Батьком та ангелами. Тоді «життєві буревії» приходять, щоб допомогти нам звільнитися від цієї ілюзії. Тоді, у човні на Генісаретському озері, учні дізналися дві речі. По-перше: без Ісуса потопають. По-друге: фізична відсутність Христа не означає, що Він не знає, що відбувається. Нам теж варто згадати про це і вчитися довіряти Йому. Ми завжди в серці Бога. Він бачить нашу боротьбу і йде поруч, щоби врятувати і допомогти.
Якщо турбуєшся про себе чи кохану людину — згадай апостолів у човні. Пригадай фрагмент сьогоднішнього псалма: «Ось очі Господа на тих, що Його бояться, що уповають на Його ласку» (Пс 33, 18). Він бачить тебе, ти — у Його долонях. Він діятиме в потрібний момент.
«Господи Ісусе Христе, допоможи мені повірити, що Ти — завжди поруч зі мною, навіть якщо я Тебе не бачу».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»
фінансово.
Щиро дякуємо!
