«Ні» для світу і «так» для Бога

Роздуми над Божим Словом на урочистість народження св. Йоана Хрестителя

Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина. Почули сусіди та її родина, що Господь возвеличив своє милосердя над нею і раділи разом з нею. Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією. Та озвалася його мати й сказала: «Ні, хай буде названий Йоаном!» А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям. Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати. Попросивши дощечку, написав слова: «Його ім’я — Йоан!» І всі здивувалися. В ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога. І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідалося про всі ці події. Всі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи:  «Ким  же  буде  ця  дитина?»  Бо  Господня  рука  була  з  нею! А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

Лк 1, 57-66. 80

Думаєш, що Божа воля здійснюється автоматично? Зверни тоді увагу на сьогоднішній фрагмент Євангелія. Родичі Єлизавети припускали, що її сина зватимуть Захарією, на честь його батька. Але Єлизавета вірила, що ця дитина — дар милосердного Бога й тому має отримати ім’я Йоан. Імовірно, простіше було б не сперечатися, послухати родичів та проігнорувати Боже натхнення. Але вона не могла цього зробити. Її «ні» для родини було водночас «так» для Бога і поклало фундамент для того, щоб її син став Господнім Предтечею.

Тому не дивно, що подібні ситуації траплялися і в житті самого Йоана. Йому довелося залишити сім’ю і жити в пустелі, ходити у верблюжій шкурі та їсти сарану. Це також було «ні» для світу і «так» для Бога. Проголошення покаяння було, мабуть, нелегким завданням, але Йоан далі говорив «ні» власній волі й «так» — Божій. Він вірив, що Господь дасть йому достатньо благодаті, щоб виконати покликання пророка. І це було джерелом його сили.

Приклад Єлизавети та Йоана Хрестителя може й нам допомогти відповідати Богу «так». Кожен із нас покликаний відігравати певну роль у будівництві Божого Царства. Кожного разу, коли ми довіряємо Господу і кажемо «ні» власним уподобанням, обираємо «так» для чогось кращого, того, що від Бога. Саме так! Щоразу, коли відповідаємо на спонукання Святого Духа, ми робимо вибір віри та реалізуємо своє покликання. Учинки покори, часом маленькі, роблять нас здатними виконати Божу волю. Крок за кроком вони спрямовують до більшого «так», яке може перемінити все наше життя на краще.

Тож Божа воля не здійснюється автоматично. Господь хоче, щоб ми співпрацювали з Ним і разом будували світ. Ось чому Єлизавета відмовила своїм родичам. Ось для чого кожне «так» від Йоана Хрестителя наближало спасіння. Ось чому «так» Діви Марії стало початком нової ери. А сьогодні вирішуємо ми, чи обрати «ні» для світу і «так» для Бога.

«Господи, допоможи мені казати тобі «так» кожної миті протягом дня!»

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.

Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»