Подорож, що має значення

Роздуми над Словом Божим на на середу ХІХ звичайного тижня, рік І

Мойсей зійшов із Моав-степу на гору Нево, на верх Пізга, що проти Єрихону, і показав йому Господь усю Гілеад-землю до Дана, увесь Нафталі-край і землю Ефраїма та Манассії, всю землю Юди, до Західного моря, і Негев і околицю і поділля Єрихону, пальмового міста, аж до Цоару.

І промовив до нього Господь: «Це земля, що про неї клявсь Я Авраамові, Ісаакові та Якову, словами: Я дам її твоєму потомству. Я дам тобі побачити її очима, але туди ти не ввійдеш».

Там і помер Мойсей, раб Господній, у Моав-землі, по Господньому слову. Поховано його в долині, в Моав-землі, проти Бет-Пеору; і по цей день ніхто не знає його гробу. Було ж Мойсеєві сто двадцять років, як умер; очі його не потемнішали, і сила його не зникла. Плакали по Мойсеєві сини Ізрáїля тридцять день у Моав-степу; та й скінчилися дні плачу-жалоби по Мойсеєві.

А Ісус Навин наповнивсь духом мудрости, бо Мойсей поклав був на нього свої руки; тож і слухали його сини Ізрáїля і чинили, як заповідав Господь Мойсеєві.

Не з’явився більше такий пророк в Ізрáїлі, як Мойсей, з яким Господь розмовляв віч-на-віч, так знаками й чудесами, які Господь послав його зробити в Єгипетській землі над фараоном і над усіма його рабами та й над усім його краєм, як і потужною рукою й усіма великими та страшними чудесами-дивами, що їх появив Мойсей перед очима всього Ізрáїля.

Втор 34, 1–12

Кожен із нас коли–небудь мріяв про власну «обіцяну землю». Для одних — це маєток і статус. Для інших — владнання важливих справ. Для третіх — це гостріші питання, як, наприклад, повернення боргів або примирення із членом сім’ї. Хоч би що там було, ми всі розуміємо, що дорога до нашої обіцяної землі вимагає зусиль, а результат неможливо гарантувати.

Мойсей є прекрасним прикладом того, хто багато працював, щоб дістатися до Обітованої Землі у буквальному сенсі, але не встиг. Щоправда, він побачив цю землю перед смертю, як говорить нам сьогоднішнє перше читання, але так і не ступив на неї.

Звернімо увагу, що ніхто не називає Мойсея невдахою і не хитає розчаровано головою, коли згадує його ім’я. Натомість він залишається образом ідеального лідера та пророка, сильного словом і ділом. Наступні покоління згадують його відданість, смирення й мужність та прагнуть бути схожими на нього.

У всіх нас бувають ситуації, коли здається, що ти застряг у пустелі, а обітована земля виглядає далекою та недосяжною. Наприклад, незважаючи на всі докладені зусилля, борги зменшуються занадто повільно. Родич усе ще відмовляється примиритися чи навіть відповісти на телефонний дзвінок. У такі моменти ми прагнемо хоч якогось знаку, щоб упевнитися, чи в правильному напрямку йдемо і чи нарешті досягнемо омріяної мети.

Але іноді сама подорож має більше значення, ніж пункт призначення. Іноді сам процес мандрівки робить нас кращими та навчає того, що наближає до нашої справжньої обітованої землі — Неба. Іноді нам доводиться передавати свої справи в Божі руки й вірити, що Він владнає все, уже без нашої участі. Запитай про це в Мойсея, який ніколи не ввійшов до Обітованої Землі, але мав залишити справу Ісусу Навину, щоби подорож вибраного народу врешті завершилася.

Слово Боже обіцяє нам сьогодні: мети ми досягнемо, навіть якщо впродовж земного життя цього не побачимо. Також Бог напевно благословить нас і примножить плоди нашого служіння. Нам не обов’язково входити в нашу земну обітовану землю, щоб осягнути справжню — Небесну. Бог нас глибоко любить, цінує наш послух і шанує кожну добру справу, яку робимо для Нього. І зрештою, саме це має найбільше значення.

«Господи, допоможи мені знайти мир у подорожі до тієї землі, яку Ти мені обіцяв».

Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.

Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»