Роздуми над Божим Словом на ХХV Звичайну неділю, рік Б
Того часу Ісус із своїми учнями пішов через Галілею. Та Він не бажав, щоби хтось довідався. Як же Ісусові вдалося приховатись? Невже після трьох років публічного навчання та численних чудес Ісус міг пересуватися непомітно? Відома, знаменита особа в оточенні своїх постійних послідовників ніде не може приховатися. Проте бачимо, що Ісус та дванадцятеро Його учнів проходять Галілеєю, простуючи до Єрусалима в цілковитій самотності. Останнє чудо, яке зробив Ісус у Галілеї після свого Переображення, це було зцілення одержимого хлопця, який мав німого духа (Мк 9, 14-28). Більше жодних чудес — і Господа вже ніхто не помічає, не зауважує, не бачить… Тому останнім чудом Ісуса, перш ніж піднятися до Єрусалима, буде зцілення сліпого (Мк 10, 46-52).
У попередньому розділі Євангелія від Марка Ісус заповів свою муку, приниження та смерть: І Він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються Його старші, первосвященики та книжники, буде Він убитий, по трьох же днях воскресне (Мк 8,31). «Треба вистраждати»… Ще тоді на крайній півночі Галілеї ці слова пролунали для апостолів, наче далека, невизначена та неймовірна перспектива. Петро заходився навіть докоряти Ісусові. Тоді Христос говорив про свій пасхальний перехід через смерть до життя як про необхідну подію: «треба вистраждати». Тепер же Він каже про це як про неминучий факт: Син Людський буде виданий у руки людей, і вб’ють Його. Без жодних чудес Ісус іде на хрест!
Вони не розуміли цих слів, але боялися Його запитати. Досі Ісус пояснював апостолам усі свої притчі. На самоті вони постійно запитували Господа про таємниці Божого Царства. Тепер вони знову наодинці зі Вчителем у Галілеї, але страх паралізував усі їхні запитання. Смерть мала тривати тільки три дні, до ранку воскресіння; проте учні боялися навіть запитання про смерть! Ми боїмося того, чого не розуміємо; боїмося невідомого. Страшно запитувати, якщо не очікуєш відповіді. Та чи могла тоді бути відповідь після смерті?
Ісус став останнім на хресті, щоби стати першим у воскресінні. Останній на дереві смерті, приніс перший плід життя в саду воскресіння. Він прийняв нашу смерть, щоб ми прийняли Його життя.