Роздуми над Божим Словом на четвер XXІХ Звичайного тижня, рік І
Рим 6, 19-23:
Брати! Кажу це по-людському, з огляду на немічність вашого тіла. Бо як ви віддавали ваші члени в рабство нечистоті й беззаконню для беззаконня, так тепер віддайте ваші члени в рабство праведності — для освячення. Бо коли ви були рабами гріха, то були вільні від праведності. Який же плід ви тоді мали? Його ви нині соромитеся, бо його кінець — смерть. Нині ж, звільнившись від гріха і ставши рабами Бога, маєте ваш плід — освячення, а кінець — вічне життя. Адже заплата за гріх — смерть, а Божий дар благодаті — вічне життя в Ісусі Христі, нашому Господі.
Лк 12, 49-53:
Того часу Ісус промовив до своїх учнів: «Я прийшов вогонь кинути на землю; і як же Я прагну, щоб він уже розгорівся! Я маю хреститися хрещенням; і як Я мучуся, поки звершиться! Чи думаєте, що Я прийшов мир принести на землю? Ні, кажу вам, — поділ! Бо відтепер будуть п’ятеро в одному домі поділені: троє проти двох і двоє проти трьох. Розділиться батько із сином і син з батьком; мати — з дочкою, а дочка — з матір’ю; свекруха — зі своєю невісткою, а невістка — зі свекрухою».
Невже Той, Хто має примирити небо й землю, подарувати людям мир і спасіння, Хто сповнений любові та милосердя, прагне, щоби розпочалася ворожнеча, протистояння чи навіть війна? Але чому?
Поміркуємо над цим, розглянувши такі ситуації.
1.Уявімо водойму, оточену гіллястими деревами, у гіллі яких навесні солодко співають птахи. На березі буяє різнобарв’я квітів, а вода виблискує на сонці всіма відтінками синього та зеленого кольорів. Здається, райська місцина. Тут хочеться зупинитись оком та відпочити душею. Тільки бридкий сморід застояної води руйнує цю ідилію.
2.Як мило спостерігати за сім’ями на прогулянці в парку чи на Службі Божій! Охайно вбрані виховані діти, зодягнена у вишукану сукню мама, задоволений батько. На перший погляд, ідеальна родина. Та чомусь ніхто не посміхається, та в очах ані краплинки радості, якась приреченість і штучна зовнішня гарна «обгортка» напоказ.
І в першому, і в другому випадку — приваблива картинка з гнилим внутрішнім середовищем. Саме на такі місця, ситуації, стосунки Ісус «прийшов кинути вогонь» (Лк 12, 49), щоб «він (…) розгорівся» (Лк 12, 49) та оновив усе. Спалив цілющою любов’ю пиху, жорстокість, неприйняття, забобони й упередження одних і роздратування та приховану агресію інших. Розділяючи людей від гріха задля їхнього ж спасіння.
Тому актуально та обнадійливо для нас звучать сьогодні слова апостола Павла: «Нині ж, звільнившись від гріха і ставши рабами Бога, маєте ваш плід — освячення, а кінець — вічне життя» (Рим 6, 22). Ісус сьогодні прагне змін у серцях кожного з нас, щоб ми були гідними на шляху до Його Царства. «Бо про путь праведників Господь дбає, а путь безбожників пропаде» (Пс 1, 6).
«Господи Ісусе Христе, веди мене до дому Бога Отця».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.