У католицьких колах кружляє коротка оповідка про те, як якогось дня диявол показався трьом монахам і запитав їх по черзі, що вони хотіли би змінити в минулому.
«Якби я дав вам владу змінити щось у минулому: що би ти хотів змінити?»
Що проганяє диявола
Перший монах, із великою апостольською ревністю, відповів без довгих роздумів: «Я би не дозволив тобі схилити до гріха Адама з Євою, щоб людство ніколи не віддалилося від Бога».
Другий монах, чиє серце було переповнене милосердям, відказав: «Я тобі би не дозволив віддалитися від Бога і приректи себе на вічний засуд».
Третій монах мав просте серце. Він нічого не відповів дияволу, а став навколішки, перехрестився і просив Бога: «Господи, звільни мене від спокуси того, що могло би статися, але не сталося».
При цих словах диявол люто загарчав і зник, його корчило від болю.
Минуле, майбутнє, теперішнє
Здивовані співбрати запитали третього: «Брате, чому ти так відповів?» А той пояснив:
«По-перше, з ворогом бесід не ведуть. По-друге, ніхто у світі не має влади змінювати минуле. А по-третє, диявол зовсім не збирається нам допомагати. Він хоче ув’язнити нас у минулому, щоб ми перестали цікавитися теперішнім.
Чому? Тому, що тільки в цю мить, завдяки Божій благодаті, ми можемо співпрацювати з Богом. Диявол замикає людей у минулому. І так він робить для них неможливим життя з Богом, використовує підступність, яка полягає у роздумах, що могло статися, але не сталося.
Залишмо минуле в руках Божого милосердя, а майбутнє — в руках Його Провидіння. Теперішнє є в наших руках, з’єднаних із руками Бога».
Переклад CREDO за: Франсіско Венето, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
