Близько 7000 людей взяли участь у традиційній «танцювальної процесії», також відомій як «стрибуча». Вона пройшла вулицями Старого міста 7 червня 2022 р. до собору Ехтернаху в Люксембурзі.
Архієпископ Люксембургу кардинал Жан-Клод Оллеріш був радий, що хода, яка з 2010 року є частиною нематеріальної всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО, знову відбулася після дворічної перерви, викликаної пандемією коронавірусу.
Кардинал також нагадав про кризи у світі, особливо про війну в Україні. «Ми хочемо дати знак для миру, для примирення, для світу, який шанує Євангеліє Ісуса Христа», — сказав він на початку процесії та наголосив, що вираженням цього є «танцювальна процесія». «Досвід насильства, страждань і війни в Європі знову ранить моє серце», — сказав кардинал Оллеріш, голова Комісії єпископів Європейського Співтовариства COMECE.
Разом із кардиналом Оллерішем у ході взяв участь Апостольський нунцій у Люксембурзі архієпископ Франко Коппола, а також єпископи з Люксембургу, Німеччини, Франції та Нідерландів.
У процесії брали участь 1000 музикантів у 37 інструментальних групах, кожна з яких послідовно виконувала ритмічно схожі на марш мелодії. У їхньому ритмі 5600 учасників рухалися за принципом: крок вліво, крок вправо і стрибок вперед. Разом з ними було 40 священників.
Хресний хід на честь св. Віліброрда, який заснував монастир в Ехтернаху в VII столітті, відбувається у вівторок після П’ятдесятниці і збирає кілька тисяч учасників. Зазвичай з цієї нагоди в невеликому містечку на кордоні між Люксембургом і Німеччиною збираються юрби людей.
Містечко Ехтернах, чисельністю 4 тис. мешканців, — одне з найцікавіших міст Люксембургу і головне місце паломництв цього князівства. Місто виросло навколо абатства, заснованого у VIII столітті св. Вілібрордом (658-739), який славився своєю здатністю зцілювати хворих на епілепсію. Процесії навколо його могили — пам’ятка діяльності святого.
Незвичність цих процесій — у тому, що люди, по чотири в ряд, рухаються вперед підстрибуючи і тримаючи за кути білі хустки. Вони роблять три кроки вперед, два назад, потім по діагоналі праворуч і по діагоналі ліворуч. Жінки одягнені в білі блузки і темні спідниці, а чоловіки — в білі сорочки і чорні штани. Процесію очолює місцевий оркестр у святкових одностроях, за ним несуть статую святого Віліброрда. Хода завершується біля гробу св. Віліброрда в склепі базиліки.
«Танцювальна» процесія не відбувалася лише під час Другої світової війни. 10 травня 1940 року, у п’ятницю перед П’ятдесятницею, німці зайняли Люксембург і заборонили ходу. Попри це через чотири дні паломники зустрілися у дворі абатства в Ехтернаху, а потім на Месі в базиліці. Однак пізніше нацистські обмеження були такими суворими, що процесії відновилися лише в 1945 році.
Історичне коріння «танцювальної процесії» до кінця не досліджене. Передання розповідає, що перші паломництва приходили до гробниці св. Віліброрда ще в XV столітті, коли в цьому районі спалахнула епідемія хореї. Згідно з останніми дослідженнями, спочатку це була форма язичницького сакрального танцю, християнізованого в ранньому Середньовіччі. З часів Просвітництва процесію не раз забороняли, зокрема за часів Наполеона. Починаючи з ХІХ століття, коли Люксембург став повністю незалежним, «танцювальна процесія» в Ехтернаху є важливим елементом національної, культурної та релігійної ідентичності князівства.
З 2010 року процесія в Ехтернаху входить до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.
фінансово.
Щиро дякуємо!
