фото www.kyiv.ugcc.org.ua
Проща з Київської Архиєпархії до м. Вишгорода, де знаходиться копія чудотворної Вишгородської (Володимирської) Богородичної ікони відбулася 11-12 вересня. Цьогорічні прочани прибули з різних міст Архиєпархії та інших українських греко-католицьких єпархії. Тут можна було побачити і семінаристів з трьох греко-католицьких семінарій: львівської, дрогобицької та київської.
Проща мала два маршрути: вело- та піший. Вело-проща вирушила від м. Ірпінь, що на Київщині. Участь у ній взяли 15 молодих людей, більшість яких складали пластуни. Прочанським духівником велосипедистів був греко-католицький священик із Житомира. Ігор Гріщенко.
Велопрочанка Віталія Вавринчук все літо готувалася до цієї прощі і каже, що під час марштуту для молитви було особливе місце. «Чесно кажучи, я не могла уявити якою буде велопроща, я бувала лише на піших. Пішки – то пішки, люди йдуть, моляться, співають. Я думала – як же я буду молитися у такому форматі прощі?! Але дорогою були такі круті спуски, що ми дуже сильно молилися! В дорозі дуже відчувалася Божа присутність. Цікаво, що ми були незнайомі між собою, але настільки один одного підтримували. Ще нас супроводжувала міліція – це було дуже важливо, не знаю як би ми без неї впоралися. Останні кілометри було дуже важко їхати. А коли ми вже під’їжджали до храму – з’явилося стільки сили, що хотілося їхати далі і далі», – розповіла прочанка.
Піша проща рухалася від станції метро Героїв Дніпра в Києві. В дорозі всі молилися, разом співали, перед входом до м. Вишгород священики розповіли науки про Богородицю та найбільші Богородичні свята.
Біля храму прочан зустріла польова кухня спеціпідрозділу Барс обідом, були приготовані великі військові намети обладнані спеціальними пічками для обігріву, біо-туалети, батарея кранів з водою та ще багато іншого.
Духовна програма прощі була щедрою на проповіді та молитву: Літургія, Нічні Чування, Велика Вечірня з обрядом всепрощення.
Другий недільний день прощі розпочався Архиєрейською Літургією, яку очолив київський єпископ-помічник Владика Йосиф Мілян. Після Літургії відбулася екологічна акція «Розмалюй планету», яку організувала Патріарша Комісія для сприяння християнській єдності. А згодом був святковий концерт та ярмарок. Прочан своїм співом радували семінаристи Дрогобицької Духовної Семінарії та співак Тарас Курчик. Молодь із київського товариства «Обнова» частувала прочан солодким яблучним пирогом та коржиками.
Учасники прощі поділились своїми враженнями:
Отець Петро Жук, м. Бровари:
«Проща – це ще одна зустріч з Богом в колі друзів і незнайомих людей, які за короткий час стають такими рідними. Бо я і вони рухаємося в одному напрямку – до Батька Небесного, в Якого стільки Любові, яка наповнює нас і ми можемо ділитися нею з іншими. Молодь, спів, Хресна Дорога, Повечір’я з Всепрощенням… чи може бути щось прекрасніше, більш зворушливе, святіше ніж проща? Чи є дорога легша і прекрасніша за ту, що веде до Бога? Враження дуже приємні! Найперше, тому, що цього року було більше людей, більше радості і більше любові.»
Отець Антоній Ніколаєв, м. Вінниця:
«Враження дуже позитивні! Гарно, що ця «штука» є! Ця проща об’єднує різних людей Київської Архиєпархії. Я люблю молодь. А тут є багато молоді – я біля них будуюся і стараюся їм щось дати. Люблю, коли люди беруть участь у Святих Тайнах, коли народ переживає покаяння, більше роздумує над своїм життям. Гарно, що молодь мала нагоду бути разом. Загалом, ця проща, на мою думку – суцільний позитив!»
Брат Анатолій Доманський, Львівська Духовна Семінарія:
«Ця проща дала мені можливість відпочити духовно і знайти нових друзів. Нехай Господь допомагає організовувати такі заходи щороку!»
Анастасія, м. Фастів:
«На прощу до Вишгороду я йшла вже втретє, і щоразу – це нові враження, емоції, знання… Особисто для мене це – своєрідна духовна віднова після насиченого літа та настанова на майбутнє, адже попереду навчання, робота, труднощі, які потрібно здолати. Взагалі Вишгород – чудове місто, дуже мальовниче та величне! Дякую за ці два дні радості та щастя!»
Яночка, м. Київ:
«Проща – це завжди чудова можливість згадати про щось вічне, про щось відірване від суєти буденності. Часто до останнього моменту вагаюсь чи йти чи не йти, бо є навчання та інші клопоти… Але йду і зовсім не шкодую! І звісно ж благословення Владики – це, що змінює кожного з нас…Мабуть, проща до Вишгорода стане для мене доброю традицією. Спасибі хорошим організаторам за можливість гарно провести час і пізнати ближче Бога.»
фінансово.
Щиро дякуємо!
