По дорозі до Великобританії, у літаку, Бенедикта XVI запитали, чи турбує його критика на адресу Церкви, чи побоюється він протестів?
Папа відповів журналістам, що це його зовсім не турбує: він їде без страху і з радістю. Понтифік додав, що Церква повинна турбуватися не стільки про те, щоб здатися сильною і привабливою, скільки про те, щоб бути випромінюванням особистості і слів Ісуса Христа. Якщо Церква справді прагне цього, то вона виконує своє завдання, свою місію, і немає ніяких підстав для страху.
О. Ломбарді, розмірковуючи про це у своїй рубриці «Octava dies», бачить у цих словах Бенедикта XVI секрет його спокою навіть у найважчих ситуаціях. Цей спокій стає посланням і прикладом для віруючих. Головний секрет – віра в Ісуса Христа. Бенедикт XVI несе її мудро, з довірою і радістю, знаючи про проблеми і труднощі своїх співрозмовників і ставлячись до них з повагою. Невипадково Папа, говорячи про кардинала Ньюмена, підкреслює його сучасність і невпинний пошук істини. Папа чудово знає, що сьогодні вірити в Бога і зустріти Його нелегко: потрібен голос, який запропонує, потрібна рука, яка поведе з любов’ю і покаже красу християнської віри.
Чи приймуть цю пропозицію? Не треба забувати про свободу тих, хто слухає, і про відповідальність тих, хто стає посередником цього послання, полегшуючи або, навпаки, ускладнюючи його шлях до слухача. Але сама по собі пропозиція, з якою Бенедикт XVI приїхав до Великобританії, – прекрасна. Це – найкраще, що може запропонувати Папа, і він пропонує це з радістю. А ті, хто приймуть послання, поділять його радість.