14-річну нігерійську дівчину можуть проголосити мученицею

Церква може проголосити мученицею 14-річну Вівіан Оґу, нігерійську дівчину, викрадену у 2009 році, яка наслідувала приклад святої Марії Ґоретті, захищаючи свою чистоту.

Як повідомляє Aleteia з посиланням на Vatican News, у неділю вранці 15 листопада 2009 року Вівіан говорила про важливість чистоти у своїй рідній парафії святого Павла. Того ж вечора троє озброєних бандитів пограбували дім її батьків та викрали дівчину разом із її сестрою. 

Викрадачі намагалися зґвалтувати Вівіан і її сестру. Вівіан чинила опір і заохочувала до того ж сестру, якій вдалося втекти. Зрештою злочинці застрелили дівчину — її тіло було знайдене наступного дня.

Вівіан змалку була вірною і побожною католичкою. Вона брала участь у молитовній групі й активно навчала віри інших дітей.

Після смерті Вівіан її героїчний приклад надихнув католиків Нігерії — у 2014 році на її честь у країні, що потерпає від ісламського тероризму, був започаткований «Рух Вівіан Оґу». З огляду на її надзвичайну мужність та великий вплив, Конференція католицьких єпископів Нігерії розглянула її справу і 14 вересня 2023 року відкрила канонізаційний процес.

Хоча її смерть зрештою можна було би оголосити видом мучеництва, єпископи також хочуть звернути увагу на її надзвичайну віру у такому юному віці.

Для проголошення мучеником людина має померти або безпосередньо за віру, або ж захищаючи християнську чесноту. У випадку з Вівіан та іншими «мучениками за чистоту» віра не зазнає прямого нападу. Мученицька смерть є відображенням їхнього життя героїчної чесноти, що виробило у них «звичку досконалості», про яку писав Арістотель. Незважаючи на свою молодість, вони так глибоко розвинули у собі огиду до гріха, що, зіткнувшись з нечистотою, тікали від неї, хоча то був не їхній гріх.

Чеснота цнотливості не вимагає від людини вибору смерті замість зґвалтування, бо Церква не ставить незайманість понад життя. Якби ці молоді жінки не змогли втекти від нападників, або якби вони скорилися, боячись за своє життя, гріх належав би тільки ґвалтівникові і не торкнувся би їхньої власної цноти. Однак вони морально не зобов’язані коритися ґвалтівнику.

У момент наруги мученики за чистоту не мають часу на філософствування щодо вищого добра, життя чи цнотливості. Зворушені благодаттю, вони відповідають так, як можуть.