Літургійні читання на 23 вересня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Зачаття чесного славного пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Йоана

Апостол
2 Кор 12, 10-19

10 Через це радію в немочах, у кло­потах, у нестатках, у вигнаннях та утисках за Христа, бо коли я не­міч­ний, — тоді я сильний.
11 [Хвалячись], став я нерозум­ним, — ви до того мене змусили. Бо ви мали б мене хвалити, оскільки я ні­чим не поступаюся архиапос­то­лам, хоч я ніщо. 12 Адже ознаки апостольства ви­я­вилися у вас у всякому терпінні, в ознаках, а також у чудесах і про­явах сили. 13 Бо в чому ви поступаєтеся іншим Церквам? Хіба тільки в то­му, що я не був для вас тягарем? Даруй­те мені цю «провину».
14 Оце втретє я готовий прийти до вас, та не буду тягарем, бо шукаю не вашого, а вас. Адже не діти по­винні батькам збирати маєток, а батьки — дітям. 15 Я ж охоче потрачуся на вас і по­жертвую собою за ваші душі, — і хоч дуже люблю вас, я менш улюб­лений.
16 Припустимо, що я не обтяж­у­вав вас, але, будучи хитрим, здобув вас підступом. 17 Хіба я коли-небудь використав вас че­рез тих, кого до вас посилав? 18 Я вмовив Тита й послав разом з ним брата, — чи використав вас Тит? Хіба не діяли ми в одному дусі? Хіба не ходили ми тими самими слідами?
19 Може ви знову думаєте, що ми виправдовуємося перед вами? Пе­ред Богом у Христі кажемо: все чи­нимо, улюблені, для вашого збу­ду­­вання.

Євангеліє
Мр 4, 10-23

10 А коли Він залишився сам, ті, які були з Ним разом з два­над­цять­ма, запитали Його про ці притчі. 11 І Він відповів їм: Вам дарована таємниця Царства Божого, а тим, зов­нішнім, усе роз’яснюється в притчах, 12 щоб, дивлячись, бачили — і не побачили; слухаючи, чули — і не зро­­зуміли; щоб вони не навер­ну­лися, аби [їхні гріхи] були про­щені!
13 І каже їм: Невже ви не зрозу­мі­ли цієї притчі? А як же зро­зу­міє­те всі притчі? 14 Сіяч сіє слово. 15 Ось ті, які при дорозі, де сієть­ся слово; як тільки почують, негай­но приходить сатана і забирає сло­­во, посіяне в них. 16 А ті, котрі на кам’янистому ґрунті посіяні, коли почують слово, то відразу з радістю приймають його, 17 але не мають у собі кореня і нестійкі; коли настануть утиски або пе­ре­слідування за слово, вони від­разу спо­кушуються. 18 А інші є ті, які посіяні в тернях: вони чують слово, 19 але приходять клопоти віку й омана багатства та інших бажань, заглушують слово – і воно зали­шається без плоду. 20 А ось ті, які посіяні в добру зем­­лю: вони чують слово та прий­ма­ють, і приносять урожай: один — у тридцять, один — у шістдесят, а один — у сто разів!
21 І казав їм: Хіба приносять сві­тиль­­ник, щоби поставити під посу­ди­ну чи під ліжко? Чи щоби поста­вити на свічнику? 22 Тому що немає нічого захованого, що не виявилося б, і немає таємного, яке б не розкрилося. 23 Якщо хто має вуха, щоби слу­ха­ти, нехай слухає!

Предтечі:

Апостол
Гал 4, 22-31

22 Адже написано, що Авраам мав двох синів — одного від рабині, а другого від вільної. 23 Але той, хто від рабині, наро­дився по-тілесному, а той, хто від віль­­ної, — згідно з обітницею. 24 Розуміти це потрібно образно, адже тут — два Завіти. Один із Сі­най­­ської гори: це Агар, яка наро­джує в раб­ство. 25 Агар означає гору Сінай в Ара­­вії та відповідає теперішньому Єру­салиму, який перебуває в рабстві разом зі своїми дітьми. 26 А горішній Єрусалим вільний; він є матір’ю для [всіх] нас. 27 Адже написано: Звеселися, не­плідна, яка не родила! Радій і викли­куй ти, яка не терпіла мук родів, бо на­багато більше дітей у покинутої, ніж у тієї, яка має чо­ло­віка!
28 Ви ж, брати, є дітьми обітниці — як Ісаак. 29 Але як тоді народжений за ті­лом переслідував народженого за ду­хом, так і тепер. 30 Та що каже Писання? — Про­же­ни рабиню та її сина, адже син ра­бині не буде спадкоємцем разом із сином вільної. 31 Отже, брати, ми є дітьми не рабині, а вільної!

Євангеліє
Лк 1, 5-25

5 В дні Ірода, царя Юдеї, був один священник на ім’я Захарія, з денної чер­ги Авії, та його жінка з дочок Ааро­на, а ім’я її — Єлизавета. 6 Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови. 7 Та не мали вони дитини, бо Єли­завета була неплідна; обоє поста­рі­ли в днях своїх.
8 Одного разу, коли він за своєю ден­­ною чергою служив перед Бо­гом, 9 за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити. 10 А весь народ під час кадіння мо­­лився знадвору. 11 І з’явився йому Господній ан­гел, який стояв праворуч кадильного жертовника. 12 Захарія, коли побачив, жах­нув­ся, його охопив страх. 13 Та ангел промовив до нього: «Не бійся, Захаріє, тому що мо­ли­т­­ва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета наро­дить тобі сина, і даси йому ім’я — Йоан. 14 І буде тобі радість та потіха, і ба­га­то хто зрадіє з його наро­джен­ня. 15 Бо він буде великий перед Гос­подом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Свя­тим ще з утроби своєї матері. 16 І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога; 17 і він ітиме перед Ним у дусі та си­лі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приго­тувати Господеві досконалий народ». 18 І промовив Захарія до ангела: «З чого я про це дізнаюся? Адже я ста­рий, та й дружина моя поста­рі­ла в днях своїх». 19 У відповідь ангел сказав йому: «Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; ме­не послано говорити з тобою і бла­говістити тобі це. 20 І ось ти будеш мовчати і не змо­жеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не по­вірив моїм словам, які спов­нять­ся сво­го часу!»
21 Люди чекали на Захарію і ди­ву­­валися, чому він затримувався в храмі. 22 Коли він вийшов, то не міг го­во­­рити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він гово­рив до них знаками й залишався німим. 23 І коли закінчилися дні його слу­­жіння, він пішов до свого дому. 24 А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять міся­ців, кажучи: 25 «Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми».